№ 465389, 21.02.2007, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2007 Справа № 28/273-06

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - Тищик І. В. –доповідач,

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі – Заєць П.Л.

за участю представників

позивача: Старовицька О.П., Христова Т.О.

відповідача: Кітченков М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006р. у справі № 28/273-06

за позовом міського комунального виробничого підприємства „Дніпроводоканал”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 94 064,84 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006р. у справі № 28/273-06 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 40481,12 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, в решті позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на неповну оплату відповідачем спожитої води, внаслідок чого в частині основного боргу позов задоволено частково, в частині вартості понаднормативного споживання води –у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач –ТОВ „Майстер”, звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому скаржник посилається на те, що підприємство не має заборгованості перед позивачем, а навпаки з урахуванням строку позовної давності здійснило переплату наданих послуг. Безпідставним вважає відповідач і нарахування п’ятикратного розміру тарифу за понаднормативне використання води, оскільки норми та ліміти води для ТОВ „Майстер” не встановлювалися.

Відзивом на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника та послався на те, що обсяг води і стоків, який було дозволено використовувати відповідачу, був зафіксований в абонентській картці №9710 і складав 1704 куб.м. влітку і 1202 куб.м. взимку. Перевищення встановлених технічними умовами обсягів призводить до передчасного зносу насосного обладнання, яке працює з перевищенням потужності, та аварійних ситуацій, на ліквідацію яких підприємству необхідно витрачати додаткові кошти. Встановлення оплати за водопостачання та водовідведення у п’ятикратному розмірі у разі перевищення встановлених обсягів спрямоване на часткове відшкодування збитків підприємства через порушення абонентами договірних умов.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, у період з серпня 2002 року по листопад 2004 року міське комунальне виробниче підприємство „Дніпроводоканал” надавало ТОВ „Майстер” послуги з водопостачання та водовідведення на підставі абонентської картки за №9710 без укладання відповідного договору.

Відповідно до зазначеної картки відповідач (водокористувач) зобов’язався до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам та укласти договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення до 11.09.2002р.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань, визначених в абонентській картці, в частині оплати спожитих послуг, що призвело до утворення заборгованості у сумі 94064,84 грн., з яких 57276,04 грн. складає заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з серпня 2002р по листопад 2004р.

Окрім того, споживачу нараховано 36788,80грн. за понаднормативну воду, спожиту за період з листопада 2003р. по жовтень 2004р. Визначаючи обсяги понаднормативного споживання води, позивач виходив з об’ємів води і стоків, визначених абонентською карткою.

За результатами розгляду матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку про неповне дослідження господарським судом обставин справи.

З урахування строків позовної давності позовні вимоги позивача щодо стягнення з підприємства заборгованості з серпня 2002р. по червень 2003р. задоволенню не підлягають.

Заборгованість за період з липня 2003р. по листопад 2004р., вимоги про стягнення якої заявлені позивачем в межах строку позовної давності, не можуть бути задоволені, оскільки відповідач не має заборгованості за вказаний період, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення від 09.02.2007р. Відсутність у відповідача заборгованості за спожиту воду убачається безпосередньо з розрахунку суми основного боргу, наведеного в позовній заяві; сума, сплачена відповідачем за період з липня 2003р. по листопад 2004р. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, перевищує суму, нараховану позивачем за вказаний період.

Таким чином, відповідач належним чином виконав свої майново-господарські зобов’язання з оплати послуг Водоканалу за спірний період.

Окрім того, не можуть бути задоволені вимоги скаржника щодо стягнення п’ятикратного розміру тарифу за понаднормативне використання води за період з листопада 2003р. по вересень 2004р. у сумі 36788,80 грн.

В силу ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, у спірний період договір між сторонами у справі укладений не був, відповідний договір укладено лише 25.10.2004р. Абонентська картка (особистий рахунок) №9710 (на яку посилається позивач) не може вважатися договором, оскільки не містить істотних умов, притаманних договору; обсяги води та стоків, зазначені в указаній картці, не можна вважати установленим та узгодженим нормативом, оскільки неможливо дійти висновку в яких одиницях виміру визначені останні. Не вважають абонентську картку договором і сторони у справі, оскільки безпосередньо карткою визначені строки укладення відповідного договору.

Таким чином, правові наслідки за неналежне виконання зобов’язань відповідачем договором не встановлювалися.

Не встановлені останні і чинним законодавством, оскільки законодавчі норми, які б передбачали визначені позивачем правові наслідки у вигляді оплати п’ятикратного розміру діючих тарифів, відсутні.

Плата за витрати води понад встановлені норми та затверджені ліміти у п’ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду була встановлена постановою Ради Міністрів УРСР від 24.04.1979р. № 196 „Про норми відпуску електроенергії, газу і води на ведення громадянами особистого підсобного господарства”, яка з листопада 2003 року втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003р. № 1788. Нарахування підприємству вартості понад нормативно спожитої води у вигляді п’ятикратного розміру діючих тарифів з листопада 2003р по вересень 2004р. (тобто, за період, коли вказаний нормативний акт втратив чинність) являється неправомірним.

За вказаних обставин підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи та чинному законодавству. Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду –скасуванню. Витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги належить покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 101, 103 –105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер” задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.06р. у справі № 28/273-06 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з міського комунального виробничого підприємства „Дніпроводоканал” (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21А, ідентифікаційний код 03341305, р/р №26006091207141 в Жовтневому без балансовому відділенні обласного філіалу УСБ, МФО 305017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер” (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Труда,9, ідентифікаційний код 25015209) 230 грн. витрат по сплаті державного мита.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя І.В.Тищик

Судді І. А.Сизько

Т.А.Верхогляд