Court ruling № 46530526, 08.07.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа: № 826/956/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс» ( далі - відповідач ) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 у розмірі 31 670,08 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_2 за період з січня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 22 236,72 грн. було залишено без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року адміністративний позов в решті позовних вимог було задоволено та стягнуто з відповідача на користь УПФУ Дніпровському районі м. Києва заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 у розмірі 9 433,36 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та в межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 з 23.09.2003 р. по 20.05.2008 р. працював в ТОВ «Ютем-Транссервіс» та набув на цьому підприємстві пільговий стаж роботи за Списком № 1.

Зазначений стаж роботи при призначенні пенсії ОСОБА_2 позивачем було обчислено в полуторному розмірі, згідно з вимогами ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що відповідно складає 6 років 8 місяців.

Задовольняючи адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Ютем-Транссервіс» на користь УПФУ Дніпровському районі м. Києва заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 у розмірі 9 433,36 грн. суд першої інстанції виходив з того, що гр. ОСОБА_2 дійсно набув пільговий трудовий стаж у ТОВ «Ютем-Транссервіс» і позивачем було правильно обчислено трудовий стаж цього працівника і включено його до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1, які направлені відповідачу, однак, витрати на доставку пенсії саме цьому працівнику відповідачем безпідставно не відшкодовані і обов'язок з їх відшкодування ним не визнаний. Проти відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій іншим працівникам відповідач не заперечує.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» ( далі - Закон № 1788-ХІІ ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV ), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон № 796-ХІІ ), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 ( далі Інструкція № 21-1 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, зокрема, закріплено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій підлягають відшкодуванню підприємствами-роботодавцями в разі призначення пенсій їх колишнім працівникам за ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пенсії були призначені за ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на підставі стажу роботи, набутого, зокрема, у ТОВ «Ютем-Транссервіс», а тому фактичні витрати на виплату і доставку пенсії цим особам у розмірах, визначених позивачем, підлягають відшкодуванню ТОВ «Ютем-Транссервіс».

Зазначені обставини вбачаються з матеріалів справи, визнаються обома сторонами, в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності, а тому колегія суддів вважає їх такими, що у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню.

Крім того, до суду апеляційної інстанції УПФУ в Дніпровському районі м. Києва було подано детальний розрахунок заборгованості ТОВ «Ютем-Транссервіс» з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року на суму 31670,08 грн., з якого вбачається, що відповідачем позивачу були відшкодовані витрати на виплату і доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 / а.с. 145 /.

У своїх запереченнях на позовну заяву ТОВ «Ютем-Транссервіс» також зазначило, що воно не заперечує проти наявності в нього зобов'язання з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій вказаним особам і регулярно його виконує, а непорозуміння в товариства виникає лише щодо необхідності здійснювати відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_2

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_2 з 23.09.2003 р. по 20.05.2008 р. працював машиністом екскаватора в ТОВ «Ютем-Транссервіс» та набув на цьому підприємстві пільговий стаж роботи за Списком № 1, який йому було враховано при обчисленні пенсії, у відповідності з вимогами ст. 56 Закону № 796-ХІІ та п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем стажу роботи працівника ТОВ «Ютем-Транссервіс» ОСОБА_2, покладення на відповідача зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку його пільгової пенсії та щодо наявності достатніх і необхідних правових підстав для стягнення з ТОВ «Ютем-Транссервіс» заборгованості з відшкодування зазначених витрат в розмірі 9 433,36 грн.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції при задоволення позовних вимог з відповідача стягнуто не персоніфіковану, а загальну суму боргу, як про таке просив позивач.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було розглянуто не всі позовні вимоги, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позовні вимоги в частині про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_2 за період з січня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 22 236,72 грн. було залишено без розгляду ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року, яка складена у формі окремого документа / а.с. 44-45 /, а з позовними вимогами в іншій частині, які розглядались судом першої інстанції по суті та за результатами розгляду яких ухвалена оскаржувана апелянтом постанова, відповідач частково погодився, заперечивши тільки щодо стягнення з нього сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії гр. ОСОБА_2 / а.с. 27-32 /, однак, такі заперечення розглянуті судом першої інстанції і визнані не обґрунтованими та безпідставними / а.с. 46 /. Крім того, наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій його працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи / а.с. 7-22, 25-27 /, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції під час розгляду та вирішенні справи по суті позовних вимог / а.с. 46 /.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що дослідження доказів у справі, включаючи додатковий ретельний розрахунок, поданий апелянтом до суду апеляційної інстанції / а.с. 145 /, у їх сукупності. Відповідно до ст. 86 КАС України, надає підстави стверджувати, що відповідач у спірний період часу регулярно виконував свої зобов'язання з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, тобто всім своїм колишнім працівникам, окрім ОСОБА_2

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.