Court ruling № 46468973, 10.06.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/8933/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012

у справі № 2270/12329/11 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства (ПМВКП) «ЛАН»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 25.06.2011 №0000302304/1755.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.06.2011 № 4254/23-4/14148278, про порушення товариством норм частин 1, 5 ст. 203, ст. 215, частини 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200, пунктів 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року на загальну суму 573853,00 грн. за податковими накладними, виписаними TOB «Барви 2007», TOB «Ресурс-Сервіс» та TOB «Західна нафтогазова компанія» за наслідками нікчемних правочинів з поставки товарів (нафтопродуктів та газу), внаслідок чого занижено грошові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 573853,00 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000302304/1755 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 716346,00 грн. за основним платежем та 3299,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу нафтопродуктів та газу від TOB «Барви 2007», TOB «Ресурс - Сервіс» та TOB «Західна нафтогазова компанія вказані постачальники виписали позивачу податкові накладні; на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за зазначені вище податкові (звітні) періоди.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 201.11 ст. 201 ПК) суми ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів купівлі-продажу від 16.09.2010 № МО-Б-075/09, від 01.06.2010 № 114РМ-10, від 06.01.2011 № ЗН-846, видаткових та податкових накладних, актів прийому нафтопродуктів, актів приймання-передачі нафтопродуктів, паспортів походження товару, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, - встановили факт поставки позивачу від TOB «Барви 2007», TOB «Ресурс - Сервіс» та TOB «Західна нафтогазова компанія нафтопродуктів та газу. Відповідно до вказаних обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними вказаним постачальником. Оцінка судом перелічених доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2011, та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев