Court ruling № 46449592, 06.07.2015, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

6 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Маринченка В.Л., -розглянувши заяву Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Луганської області (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до ДПІ про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 травня 2015 року касаційну скаргу ДПІ задовольнив частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року змінив в частині визнання протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання висновку про відшкодування позивачеві ПДВ та стягнення з Державного бюджету України на користь товариства бюджетного відшкодування з ПДВ - у цій частині позовних відмов відмовив, в решті залишив без зміни.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року, яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, визнав, що у податкового органу були відсутні підстави для відмови позивачеві у поверненні бюджетного відшкодування, оскільки достовірність нарахування суми, а також незаконність її зменшення відповідачем шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позову, погодився з їх висновками про те, що з аналізу податкової звітності позивача за спірний період вбачається, що обсяги реально оподатковуваних податком на додану вартість операцій з визначенням податкових зобов'язань склали незначну частку в порівнянні з експортними операціями без нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з нульовою ставкою і відповідно до податкової звітності позивача за спірний період ним не сплачено жодної суми податку на додану вартість, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог закону.

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких

Судді: О.Ф. Волков

В.Л. Маринченко