№ 46406222, 07.07.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 910/17265/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.,за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" Трещов А.О.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 рокуу справі№ 910/17265/14 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трекстар Лоджістикс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"простягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2014 р. (суддя Мельник В.І.) позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трекстар Лоджистікс" 129 286,00 грн. - основного боргу, 9125,45 грн. - пені, 6395,49 грн. - 3% річних, 25072,98 грн. - інфляційних втрат та 3399,92 грн. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. (судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014 р. залишино без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що суди порушили норми ст.ст. 32-34, 36, 43 ГПК України, за умовами договору від 01.02.2012 № 09/09/09-Т позивач мав надавати послуги в порядку та за ціною відповідно до попередньо погоджених заявок, однак належно оформлених заявок позивачем не надано, тому відповідно до норм ст.ст. 180, 189 ГК України, ст. 638 ЦК України сторонами не було погоджено істотну умову договору про ціну; враховуючи умови договору та норми ст.ст. 509, 525, 526. 530, 629 ЦК України позивач не надав конкретний перелік документів на адресу місця знаходження відповідача, тому у відповідача не настав обов'язок з оплати послуг; суди необґрунтовано взяли до уваги обставини електронного листування сторін, оскільки ці обставини не доведено належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника учасника судового процесу, який взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трекстар Лоджістикс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" було укладено Договір № 09/09/09-Т від 01.02.2012р. про транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався надавати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування відповідачу, а відповідач зобов'язався розраховуватись за отримані від позивача послуги.

На виконання умов Договору в період з жовтня по листопад 2012 року позивач надав відповідачу послуги по здійсненню організації перевезення та супроводження вантажів відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що за вказаний період, позивачем було надано послуг на суму 129 286,00 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, відповідачем в графі товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) "Автопідприємство" зазначено, що автопідприємством при перевезенні вантажів відповідача виступає саме позивач.

Окрім цього, встановлено, що факт надання послуг підтверджується також актами приймання-передачі послуг, які були відправлені на адресу відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи, проте відповідач не повернув їх позивачу.

Крім того, сторони умовами договору визначили, що:

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.2);

- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на основі проведення аукціону, а при неможливості проведення аукціону - згідно специфікації до договору та відображається у заявці (п.4.3);

- оплата вартості перевезення, яка заявлена на аукціоні, проводиться по цінам аукціона (п.4.3.1)

- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені в п.3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п.4.5);

- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п.3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п.4.6);

- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9).

Пунктом 3.2.12 Договору визначено перелік документів, які експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, передати замовнику, а саме: оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи передбачені договором та законодавством.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені ТТН позивач надав суду і суд їх прийняв у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

В усіх вищевказаних Актах зазначено, що доручення відповідача (Замовника) було виконане Експедитором та сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо якості надання послуг, однак, відповідач безпідставно їх не підписав і своєчасно не заявив своїх заперечень, тому вони вважаються підписаними в розумінні п. 4.7 Експедиторського договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно (в строки, передбачені п. 4.5. Експедиторського договору) не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 129 286,00 грн., що свідчить про порушення відповідних ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність", ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 129 286,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, правомірними та обґрунтованими є вимоги щодо стягнення пені у розмірі - 9125,45 грн., 3% річних - 6395,49 грн., інфляційних втрат - 25 072,98 грн. та судового збору у розмірі 3 399,92 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника до уваги не приймаються, оскільки встановлених судом обставин не спростовують, зводяться до вимог їх переоцінки, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, тому законних підстав для скасування постанови та рішення господарського суду не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014 р. у справі № 910/17265/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий - суддя В.Овечкін

Судді Ж.Корнілова

Є.Чернов