Decision № 463511, 12.12.2006, Donetsk Regional Court of Appeal (Bakhmut)

Справа № 22-10947/06 Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Дерев'янко А.В. Доповідач Соломаха Л.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2006р. м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Зубової Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Осипчук О.В.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2006р.,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна.

Зазначав, що з серпня 2004р. він проживав з відповідачкою однією сім'єю, в шлюбі вони не перебували. Під час сумісного проживання вони придбали майно на загальну суму 3627грн., а саме, віконний блок вартістю 635грн., люстру вартістю 75грн., світильник вартістю 35грн., покривало на диван та крісла вартістю 150грн., одіяло та постільні приналежності вартістю! 50грн., фотоапарат вартістю 150грн., гардини вартістю 100грн., обігрівач вартістю 332грн., антену вартістю 100грн., пральну машинку „Занусі" вартістю 1860грн.

Просив розділити зазначене майно: все майно залишити в натурі відповідачці, а на його користь з відповідача стягнути грошову компенсацію в сумі 1813грн. 50коп.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2006р. розділено майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідачці ОСОБА_2 виділено в натурі майно на загальну суму 3587грн.:

віконний блок вартістю 635грн.

· люстра вартістю 75грн.

· світильник вартістю 35грн.

покривало на диван та крісла вартістю 150грн. одіяло та постільні приналежності вартістю 150грн. фотоапарат вартістю 150грн.

- гардини вартістю 100грн.

обігрівач вартістю 332грн.

антена вартістю 100грн.

2

- пральна машинка „Занусі" вартістю 1860грн.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнута грошова компенсація 1/2 частки спільного сумісного майна у сумі 1793грн. 50коп. та судові витрати у сумі 51грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову.

В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3 доводи апеляційної карги підтримали.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач з серпня 2004р. до кінця 2005р. проживав однією сім'єю з відповідачкою за місцем її проживання. У шлюбі між собою вони не перебували.

За цей час сторонами було придбано майно на загальну суму 3587грн., а саме: на балконі позивачем особисто був поставлений віконний блок вартістю 635грн. Крім того, сторони придбали люстру вартістю 75грн., світильник вартістю 35грн., покривало на диван та крісла вартістю 150грн., одіяло та постільні приналежності вартістю 150грн., фотоапарат вартістю 150грн., гардини вартістю 100грн., обігрівач вартістю 332грн., антену вартістю 100грн., пральну машинку „Занусі" вартістю 1860грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що письмового договору між сторонами про розподіл майна, набутого під час спільного проживання, не має, тому зазначене майно є спільною сумісною власністю сторін, в зв'язку з чим виділив все майно в натурі відповідачці, а на користь позивача стягнув з відповідачки грошову компенсацію в розмірі 1/2 частки вартості цього майна.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки до них суд дійшов внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.74 СК України.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що сторони певний час проживали однією сім'єю. Доводи відповідачки з цього приводу, що вона та позивач однією сім'єю ніколи не проживали, не заслуговують на увагу.

3

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Позивач пояснює, що він проживав в квартирі відповідачки з 01 вересня 2004р. по 28 січня 2006р. Під час спільного проживання він давав відповідачці гроші, вони разом харчувалися та купували майно.

Відповідачка визнає, що в серпні 2004р. вона познайомилася з позивачем і вони стали зустрічатися, а з січня 2005р. до січня 2006р. він разом з нею мешкав в її квартирі, мав від квартири ключ. Вона визнає, що під час проживання в її квартирі позивач давав їй гроші на харчування, допомагав їй робити в квартирі ремонт, самостійно виконував деякі ремонтні роботи, що свідчить про те, що вони були пов'язані спільним побутом.

Тобто обидві сторони визнають, що з січня 2005р. по січень 2006р. вони проживали спільно в квартирі відповідачки, що разом харчувалися.

Враховуючи, що сторони з січня 2005р. до січня 2006р. спільно проживали та були пов'язані спільним побутом, апеляційний суд відповідно до ст.3 СК України вважає, що вони проживали однією сім'єю.

Висновок суду першої інстанції про те, що сторонами за час сумісного проживання було придбано майно на загальну суму 3587грн., а саме: на балконі позивачем особисто був поставлений віконний блок вартістю 635грн. та сторони придбали люстру вартістю 75грн., світильник вартістю 35грн., покривало на диван та крісла вартістю 150грн., одіяло та постільні приналежності вартістю 150грн., фотоапарат вартістю 150грн., гардини вартістю 100грн., обігрівач вартістю 332грн., антену вартістю 100грн., пральну машинку „Занусі" вартістю 1860грн., зроблений судом першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи.

Відповідач визнає, що під час проживання позивача в її квартирі нею за власні кошти були придбані: люстра, світильник, покривало на диван та крісла, одіяло та постільні приналежності, гардини, обігрівач, пральна машинка „Занусі" та вона замінила віконний блок на балконі. Фотоапарат у неї є, але це її подарунок, який зробив їй позивач з нагоди дня її народження. Антену позивач не покупав, а знайшов на смітнику, тому вона будь-якої вартості не має.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач визнав, що фотоапарат він дійсно подарував відповідачці на день народження. Антену він придбав у сусіда, але надати відповідних доказів він не може, тому від її розподілу відмовляється.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка посилається на те, що розподіляючи майно, суд взяв вартість майна на час його придбання, не врахував, що майно вже рік знаходилося в експлуатації, що вартість майна на час розгляду справи судом не встановлена.

Цей довід апеляційної скарги заслуговує на увагу. Дійсно під час розгляду справи судом судова товарознавча експертиза не проводилася, згода сторін щодо вартості майна на час розгляду справи не з'ясовувалася, а вартість майна судом була визначена згідно позовної заяви та наданих позивачем товарних чеків на деяке майно.

В судовому засіданні апеляційного суду сторони дійшли згоди про те, що вартість майна, яке було придбано під час сумісного проживання, на час розгляду справи судом складає: віконний блок - 295грн., люстра - 50грн., світильник - 14грн., покривало на диван та крісла - 65грн., одіяло та постільні приналежності - 50грн., гардини - 20грн., обігрівач - 200грн., пральна машинка „Занусі" - 1200грн.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд встановив, що під час проживання однією сім'єю з січня 2005р. по січень 2006р. сторони придбали майно на загальну суму 1894грн., а саме, віконний блок - 295грн., люстру - 50грн., світильник - 14грн.,

4

покривало на диван та крісла - 65грн., одіяло та постільні приналежності - 50грн., гардини - 20грн., обігрівач - 200грн., пральну машинку „Занусі" - 1200грн.

Враховуючи, що будь-який договір щодо належності майна між сторонами відсутній, апеляційний суд відповідно до ст.74 СК України вважає, що зазначене майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки під час придбання зазначеного майна вони проживали однією сім'єю.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що будь-яка домовленість між сторонами відсутня, їх частки в спільній сумісній власності на майно є рівними і складають по 947грн. (1894грн.:2), незалежно від розміру доходу кожного з членів сім'ї.

Доводи відповідача про те, що її доходи були більшими, що вона самостійно утримувала себе, квартиру та саме на свої доходи купувала майно, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділится між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Враховуючи вимоги ст.71 СК України та ту обставину, що відповідачка не внесла на депозитний рахунок грошову суму, висновок суду першої інстанції про залишення всього майна відповідачці та стягнення з неї на користь позивача грошової компенсації, не відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна, яке є подільним, воно відповідно до частини 1 ст.71 СК України підлягає поділу в натурі.

Враховуючи інтереси відповідачки, як жінки, та ту обставину, що позивач не бажає отримувати майно в натурі, апеляційний суд вважає за необхідне виділити позивачці в натурі пральну машинку вартістю 1200грн. та віконний блок вартістю 295грн., який вже встановлений в квартирі відповідачки і його відокремлення від балкону без його пошкодження не можливо. Все інше майно на суму 399грн. виділити в натурі позивачу.

Оскільки частка кожної із сторін в спільній сумісній власності складає 947грн., відповідачці виділено в натурі майна на суму 1495грн., а позивачу - на 399грн., з відповідачки на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію різниці в вартості часток, що складає 548грн. (947-399).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про поділ спільного сумісного майна в натурі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 51грн., який відповідно до ст.88 ЦПК

5

України підлягає стягненню на користь позивача з відповідачки, оскільки рішення суду ухвалено на його користь.

Відповідно до ст.79 та ст. 81 ЦПК України, „Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258, з позовної заяви сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. Оскільки позивачем при зверненні до суду ці витрати не були сплачені, а його позов задоволено, вони підлягають стягненню з відповідачки на користь держави в сумі 30грн.

Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2006р. скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити частково.

Розділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

ОСОБА_2 виділити в натурі майно на загальну суму 1495грн.:

· віконний блок вартістю 295грн.

· пральну машинку „Занусі" вартістю 1200грн.

ОСОБА_1 виділити в натурі майно на загальну суму 399грн.:

· люстру вартістю 50грн.

· світильник вартістю 14грн.

· покривало на диван та крісла вартістю 65грн. одіяло вартістю 40грн.

· постільні приналежності вартістю 10грн.

· гардини вартістю 20грн.

· обігрівач вартістю 200грн.

У разі відсутності у ОСОБА_2 майна, виділеного ОСОБА_1 в натурі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 його вартість.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути грошову компенсацію різниці в вартості часток, які належать кожній із сторін, в сумі 548грн. та судовий збір у сумі 51грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції у сумі 30грн. (розрахунковий рахунок 35221017001000, отримувач - територіальне управління державної судової адміністрації в Донецькій області, код ОКПО 26288796, банк - УДК в Донецькій області, МФО банку 834016).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: