Decision № 46340562, 07.07.2015, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження: 22-ц/785/5855/15

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово - комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за недані житлово - комунальні послуги за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Житлово - комунальний сервіс «Вузівський» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року, -

встановила:

У серпні 2013 року Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, після уточнення якого просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані житлово - комунальні послуги в розмірі 6366,33 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,40 грн.. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідачі несвоєчасно та не у повному обсязі вносять плату за житлово-комунальні послуги, що значним чином погіршує фінансове становище КП «ЖКС «Вузівський», а також його засновника - Одеської міської ради, призводить до погіршення якості послуг, які надаються з ремонту і експлуатації житлового фонду, що знаходиться в комунальній власності, а також призводить до неможливості розрахунків із спеціалізованими підприємствами, тим самим порушуючи їх права сумлінних платників.

Несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також наявність заборгованості за вищезазначені послуги, зумовило звернення КП «ЖКС «Вузівський» до суду із відповідним позовом.

Відповідачі та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, позов не визнали у повному обсязі, та стверджували, що не знаходяться у договірних відносинах с позивачем, а житлово-комунальні послуги, на сплаті за надання яких наполягає представник ЖКС « Вузівський», взагалі не надавались, або надавались у неналежному вигляді та об'ємі, про що свідчать чисельні звернення як самих відповідачів, так і інших мешканців будинку, до різних установ.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за вивіз сміття та оплату послуг В\м «Союз» у розмірі 145,94 гривні, в рівних частках - зі ОСОБА_2 в розмірі 72 грн. 97 коп. і ОСОБА_3 в розмірі 72 грн. 97 коп.

В частині вимог про стягнення заборгованості по СДПТ у розмірі 6220,39 гривень відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.05.2015 року виправлено помилку в абзаці другому резолютивної частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року з визначенням, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за користування ліфтом, та вивіз сміття ТБВ ТОВ «Союз» у розмірі 145 грн. 94 коп. в рівних частках - зі ОСОБА_2 в розмірі 72 грн. 97 коп. і ОСОБА_3 в розмірі 72 грн. 97 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що Правовідносини, які виникли між сторонами стосовно надання житлово-комунальних послуг та сплати за їх отримання, врегульовані нормами Цивільного Кодексу України ( надалі ЦК) та Законом України « Про житлово-комунальні послуги» ( надалі - Закон).

Відповідно до термінів, передбачених у статті першої Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частина перша статті 19 Закону передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно частин першої, другої та третій статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У п.п. 1,2 ч.1 ст. 20 Закону зазначається, що споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

В даному випадку, на думку суду першої інстанції, між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, яким є комунальне підприємство «ЖКС «Вузівський» - як виконавець ( згідно додатку №1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.10.2008 року №1212), та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ( співвласники квартири АДРЕСА_1 - як споживачами, виникли договірні відносини, незважаючи на відсутність безпосередньо укладеного договору, відповідно до яких позивач повинен надавати житлово-комунальні послуги відповідної якості, а відповідачі оплатити надані послуги.

Підставою для стягнення з відповідачів, зазначеної у позовних вимогах заборгованості, позивач, вважає розрахунок наданий як додаток до заяви про збільшення позовних вимог ( т.1 а/с 169) в якому зазначається наявність заборгованості на власниках квартири АДРЕСА_1 за період з 01.09.2009 року по 28.02.2014 року, згідно якого створилась заборгованість за обслуговування ліфту у розмірі 139,44 гривні, оплату в/м «Союзу» стосовно вивозу сміття у розмірі 6,50 гривень, та оплату утримання будинків і прибудинкової території у розмірі 6220,39 гривень. Більш детальні розрахунки заборгованості, які надані представником позивача, містяться у матеріалах справи на аркушах 8 та 170 першого тому.

З боку відповідачів надані чисельні звернення мешканців вказаного будинку стосовно не виконання своїх обов'язків з боку позивача по утриманню будинку та прибудинкової території.

Таким чином, у судовому засіданні, як зазначив суд першої інстанції, не знайшло свого підтвердження належними доказами фактів надання відповідної якості послуг по утриманню будинку та прибудинкової території позивачем, а тому не доведені і вимоги стосовно необхідності оплати відповідачами вказаних послуг. З боку представника позивача не доведено того, що відповідачі своєчасно, та належним чином, повідомлялись про перелік та порядок і строки надання житлово-комунальних послуг, за отримання яких споживачі повинні були сплачувати, приймаючи до уваги відсутність укладеного договору. Самі по собі розрахунки не можуть бути належними доказами надання таких послуг. У відсутності укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, в якому були б зазначено послуги які надаються а також визначений термін їх надання, та необхідністю в такому разі споживачам оплачувати фактично надані виконавцем послуги, суд вважає, що саме позивач повинен у судовому засіданні довести факт надання таких послуг. Наявні у матеріалах справи акти виконаних послуг (а/с 39-103), не приймаються судом як належні докази, тому що більшість актів складено працівниками підприємства фактично як доповідні без відповідної перевірки зазначених в актах відомостей, відсутні розрахунки вартості витрат на дії перелічені у актах, а у тих актах, в яких зазначаються, начебто, мешканці будинку - є незрозумілим, хто саме підписував вказані акти та повноваження вказаних осіб, як представників від споживачів.

Одночасно с цим, суд першої інстанції вважав, що заборгованість по оплаті послуг компанії по вивозу сміття а також обслуговування ліфтів, підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках, у зв'язку із підтвердженням у судовому засіданні самого факту вивезення сміття та функціонування ліфту. Своєчасність вивезення сміття та стан ліфтових кабін не є предметом розгляду у даному судовому засіданні.

З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія не погоджується.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, разом з тим як вбачається з матеріалів справи, власником квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 є лише ОСОБА_2

Відповідно до частини 3 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку

(квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. Таким чином належним відповідачем у справі є лише ОСОБА_2, яка в разі наявності спору між нею та ОСОБА_3 вправі праві ставити в судовому порядку питання про розмір участі ОСОБА_3 у витратах по утриманню квартири.

У зв'язку з наведеним колегія відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог до ОСОБА_3

Колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку частково задовольняючи позовні вимоги пред'явлені позивачем до ОСОБА_2

В мотивувальній частині Постанови Верховного Суду України № 6-6цс13 від 27.03.2013 року зазначено, що статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

При вирішенні спорів з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій та правильності її нарахування необхідно враховувати, що всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова у задоволенні позову шляхом, фактичного звільнення відповідача від сплати за отримані послуги, не передбачено законодавством у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг, при цьому необхідно враховувати, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

Суд першої інстанції в справі, що розглядається, зазначаючи, що акти виконаних послуг (а/с 39-103), не приймаються як належні докази, тому що більшість актів складено працівниками підприємства фактично як доповідні без відповідної перевірки зазначених в актах відомостей, відсутні розрахунки вартості витрат на дії перелічені у актах, а у тих актах, в яких зазначаються, начебто, мешканці будинку - є незрозумілим, хто саме підписував вказані акти та повноваження вказаних осіб, як представників від споживачів не звернув увагу на те, що відповідачами не надано належних доказів які б свідчили про недостовірність зазначених актів. Надані відповідачами скарги та звернення до відповідача з приводу того, що житлово-комунальні послуги, на сплаті за надання яких наполягає представник КП «ЖКС Вузівський», взагалі не надавались, або надавались у неналежному вигляді та об'ємі, про що свідчать чисельні звернення як самих відповідачів, так і інших мешканців будинку, до різних установ не свідчить про невиконання позивачем послуг зазначених в актах виконаних послуг (а.с. 39-103). ОСОБА_2 не ставилося питання про зменшення розміру комунальних послуг з зазначенням які саме послуги не надавалися, чи надавалися неналежної якості.

Всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_2, в частині оплати витрат на утримання будинків і прибудинкової території в розмірі 6220,39 грн., фактично звільнив відповідачку від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення.

Посилання ОСОБА_2 в суді першої інстанції на те, що між нею та позивачем не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, що є підставою для відмови в задоволенні позову є помилковим, оскільки в мотивувальній частині Постанови Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013 року визначено, що пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

На підставі наведеного колегія вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_2 за комунальні послуги, в зв'язку з чим заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню. В зв'язку з задоволенням заявлених позивачем позовних вимог підлягають задоволенню і вимоги про сплату судових витрат. Також колегія стягує зі ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати пов'язані з поданням апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Житлово - комунальний сервіс «Вузівський» задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 6366 грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп. В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» витрати по сплаті судового збору у розмірі 121 грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти

Судді О.А. Ступаков

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич