№ 46331, 22.06.2006, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.06 № 11/297/06-АП

суддя Гончаренко С.А.

14 год. 50 хв.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий -суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання -Кузьмінов Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Державна податкова інспекція у Василівському районі Запорізької області (71600, м. Василівка, вул. Чекістів,9)

до відповідача: Приватний підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

у присутності представників:

позивача: Ілляшенко В.В. -дов. № 13/10/10 від 05.05.2006р.

відповідача: ОСОБА_2 -дов. № НОМЕР_1.

про стягнення: 11988 грн. 71 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

28.04.2006р. до господарського суду надійшов адміністративний позов Василівської МДПІ про стягнення з ПП ОСОБА_1 11988 грн. 71 коп. податкового боргу.

03.05.2006р. на підставі ст.ст.104-107 і п.6 розділу УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. №2953-ІУ) відкрито провадження в адміністративній справі і призначено попереднє судове засідання на 25.05.06.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позову заперечив.

В засіданні 25.05.06 суд постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

За клопотанням відповідача судове засідання відкладалось на 09.06.06. В засіданні оголошувалась перерва до 22.06.2006р.

За клопотанням позивача у звязку з реорганізацією Василівська міжрайонна державна податкова інспекція замінена на правонаступника Державну податкову інспекцію у Василівському районі Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач як приватний підприємець зареєстрований розпорядженням представника Президента України у Василівському районі від 26.05.94 за № НОМЕР_2. Станом на 13.04.2006р. відповідач має податковий борг на загальну суму 11988,71грн. У звязку з несплатою в добровільному порядку зазначеної суми боргу, вона має бути стягнута з відповідача в судовому порядку відповідно до норм діючого податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечує, у звязку з наступним:

1. Закон “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі -“Закон №2181”), згідно його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження органів стягнення.

Виходячи з викладеного у позовній заяві вбачається намагання позивача стягнути з ПП ОСОБА_1 суму самостійно узгодженого податкового зобов'язання не сплаченого у встановлений строк, тобто податкового боргу і нічого не говориться про порушення прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

2. Строк звернення до адміністративного суду визначений ст.99 КАСУ, де в ч.2 вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Закону №2181 встановлені строки давності, але в цій статті не говориться нічого ані про адміністративний суд ані про будь-який інший. Ця стаття взагалі ніяким чином не впливає на судові процедури, тому не може бути застосована до вирішення судового спору, якого взагалі немає.

На підставі ч.1 ст.100 пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, на чому відповідач і наполягає.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Ст. 9 вказаного Закону передбачений обов'язок платника податків подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

ПП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності розпорядженням представника Президента України у Василівському районі від 26.05.94 за № НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва №НОМЕР_4 відповідач є платником податку на додану вартість.

Станом на 13.04.2006р. відповідач має податковий борг на загальну суму 11988,71грн., в тому числі пеня -287,30грн., який до теперішнього часу відповідачем не погашений.

Відповідно до п. 5.4.1 ст. 5 ЗУ №2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В порядку ст. 6 ЗУ №2181 позивач направив відповідачу податкові вимоги № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.

Підприємству боржнику виставлялася також платіжна вимога №НОМЕР_7, яка залишилась без виконання.

Відповідно до пункту 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми

недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

Відповідно до пункту 3.1.1 ст. ЗУ №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Вимоги позивача законні, обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги у звязку з викладеним, а також з наступних підстав:

1. Згідно п.4 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

А відповідно до пункту 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право ...стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

2. Дійсно частиною другою статті 99 КАСУ передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Але частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 15 Закону №2181... податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Оскільки норми Закону №2181 є спеціальними по відношенню до норм КАСУ, до даних правовідносин в частині строків давності та їх застосування повинні застосовуватись саме норми Закону №2181.

Крім того, суд вважає, що наданими у справі доказами повністю підтверджуються позовні вимоги позивача.

В судовому засіданні 22.06.06 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 23.06.06.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158 - 163, 263, п.6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. №2953-ІУ), -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) 11988,71грн. заборгованості з податку на додану вартість (рахунок 34126999600044, код платежу 99999999, Держказначейство у Василівському районі, застава, ОКПО 23787356, банк УДК в Запорізькій області, МФО 813015).

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Гончаренко С.А.