Decision № 462801, 12.12.2006, Donetsk Regional Court of Appeal (Bakhmut)

Справа № 22 -10825 2006 рік Голов. в 1-й інстан. Діденко C.O.

Категорія 18 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Могутової Н.Г., Бондаренко Л.І.

при секретарі Баклановій Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача

ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за апеляційною скаргою представники відповідача ОСОБА_3 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2006 року, -

встановив:

В червні 2006 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу і зазначав, що 1 лютого 2002 року між ним та відповідачем укладений договір позики на суму 192405 грн. /38100 доларів США/ ,яку відповідач зобов'язався повернути до 1 березня 2002 року, про що відповідачем власноручно написана розписка. Крім цього, 12 квітня 2002 року між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі укладений договір позики на суму 1010000 грн. /200000 доларів США/, яку відповідач повернути зобов'язався до 12 квітня 2003 року . Після сплину строків повернення грошей відповідач на неодноразові звернення позивача обіцяв повернути гроші, але посилався на складне матеріальне становище. У березні 2005 року відповідач повернув 505000 грн. /100000 доларів США/ і обіцяв повернути останній борг протягом двох місяців, але до теперішнього часу не повернув. Просив суд стягнути з відповідача 697405 грн. та витрати на оплату судового збору 500 грн..

В липні ОСОБА_4 доповнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача крім основної суми боргу , за прострочку виконання грошового зобов'язання 20598,66 доларів США, а відсотки за користування сумою позики 39544,65 доларів США, що відповідає 303723,71 грн..

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2006 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто суму позики. 697405 грн., за прострочку розрахунку 104023,23 грн., відсотки за користування сумою позики 199700.48 грн., витрати по оплаті судового збору 500 грн.. На користь держави з ОСОБА_5 стягнуто судовий збір в сумі 9511 грн..

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 звернулась до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, та відмовити позивачу в задоволенні вимог, оскільки суд першої інстанції не врахував пояснення свідків та надані докази про повернення суми боргу позивачу. Крім цього, суд стягнув з відповідача судовий збір в сумі, яка значно перевищує максимальну ставку судового збору, передбачену законом .

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначав, що суд правильно задовольнив позовні вимоги і стягнув з відповідача суму боргу, оскільки доказів в підтвердження повернення суми боргу не надано.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними і дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Суд правильно встановив, що між сторонами в простій письмовій формі були укладені договори позики на загальну суму 238100 доларів США. Борг частково був погашений в сумі 100000 доларів США., що в судовому засіданні підтвердили сторони.

Суд обгрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про те, що вся сума боргу повернута І його посилання при цьому на прибуткові та видаткові касові ордера фірми „Кредо" , оскільки ці документи не' підтверджують повернення відповідачем боргу позивачу. Судом також правильно не взяті до уваги показання свідків про повернення суми боргу відповідачу, оскільки такі докази не спростовують надані позивачем розписки про отримання відповідачем грошей у борг, а розписки позивача про отримання від відповідача грошей у останнього відсутні.

Вирішуючи питання про повернення суми позики, суд правильно виходив з того, що в договорах позики, які уклали сторони, зазначена дата повернення боргу, але відповідачем зобов'язання в строк не виконане і цивільні правовідносини по поверненню боргу між сторонами існують до теперішнього часу, а тому суд підставно застосував норми ст. 625 ЦК України, яка у разі прострочення грошових зобов'язань, передбачає зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, і стягнув з відповідача 104023,23 грн.

Стягуючи на користь позивача з відповідача 199700,48 грн. за користування сумою позики, суд обгрунтовано виходив з вимог ст. 1048 ЦК України , яка передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором або визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, якщо договором не встановлений розмір відсотків.

Таким чином, в цій частині висновки суду є правильними , оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, дана їм належна правова оцінка і правильно вирішений спір в частині стягнення сум за договором позики.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є непереконливими і не спростовують висновків суду.

В той же час, суд, стягуючи на користь держави з відповідача судовий збір в сумі 9511,28 грн., не врахував, що відповідно до ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" ставка держаного мита із позовних заяв становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Враховуючи ці вимоги, а також те, що позивачем при подачі позову в доход держави сплачений судовий збір в сумі 500 грн., суд повинен був стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1200 грн.. Таким чином в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а рішення суду - зміні, а стягнута з ОСОБА_5 сума судового збору 9511,28 грн. - зменшенню до 1200 грн..

Оскільки при подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_5 оплатив інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді в неналежній сумі і не на той розрахунковий рахунок, , відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відповідача належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 частково задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь держави судового збору в сумі 9511,28 грн., змінити і стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 1200 грн. В іншій частині зазначене рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 30,00 грн. на р/р 35228011000992 УДК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 02891428 отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .

Головуючий

Судді: