Decision № 46140405, 28.05.2015, Ternopil Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3512/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/694/15 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія - 37

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Сташків Б. І., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради з участю третіх осіб ОСОБА_2, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що після смерті батька ОСОБА_3, який помер 13.08.2013 року відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по вул. Стефаника, 21 А в м. Тернополі, однак через відсутність правовстановлюючого документа на зазначений будинок він не може оформити спадщину у встановленому законом порядку через нотаріальну контору. А тому просив суд, визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по вул. Стефаника, 21 А в м. Тернополі з присвоєнням адресного номера - м. Тернопіль Стефаника, 21а.

У червні, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 239,4 кв.м., житловою площею 74,5 кв.м. з надвірними побудовами та спорудами по вул. Стефаника, 21 А в м. Тернополі в порядку спадкування за заповітом після смерті 13.08.2013 року його батька ОСОБА_3

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 13.08.2013 року право власності на житловий будинок загальною площею 239,4 кв.м., житловою площею 74,5 кв.м., допоміжною площею 164,9 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Стефаника, 21 в м. Тернополі, кадастровий номер 6110100000:08:010:0097, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 у встановленому законом порядку здати в експлуатацію житловий будинок загальною площею 239,4 кв.м., житловою площею 74,5 кв.м., допоміжною площею 164,9 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Стефаника, 21 в м. Тернополі кадастровий номер 6110100000:08:010:0097, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник виконавчого комітету Тернопільської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що житловий будинок, на який в судовому порядку визнано право власності за ОСОБА_1, збудовано самовільно, тобто без належного дозволу на будівництво, без виготовлення проектної документації.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

У відповідності до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач являється спадкоємцем за заповітом після смерті батька, своєчасно прийняв спадщину після смерті останнього, зважаючи на те, що право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно житловий будинок належало спадкодавцеві, то відповідно зазначене субєктивне право у порядку спадкування перейшло і до спадкодавця, зважаючи на те, що земельна ділянка на якій розташований вказаний житловий будинок використовується за призначенням, а саме для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та є власністю спадкодавця.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він суперечить діючому законодавству, зроблений на неповно з'ясованих судом обставинах, які мають значення для справи, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 13 серпня 2013 року помер ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №160577, виданим 14.08.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 1045.

Як вбачається з технічного паспорта, виданого 15.01.2007 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, що покійному ОСОБА_3 належало будинковолодіння № 21 по вул. Стефаника в м. Тернополі, яке складається із житлового будинку зазначеного у технічному паспорті під літ. «А», побудованого у 1965 році, житлового будинку зазначеного під літ. «Д», побудованого у 2006 році, гаража зазначеного під літ. «Б» побудованого у 1987 році, сараю зазначеного під літ. «В» та теплиці під літ. «Г».

Земельна ділянка площею 0.0704, кадастровий номер 6110100000080100069, на якій розташоване будинковолодіння № 21 по вул. Стефаника в м. Тернополі та яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Тернопільської міської ради від 26.02.2009 року № 5/25/30, належить на праві власності ОСОБА_3, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 012972 від 10.04.2009 року.

Із довідки ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 10.06.2014 року вбачається, що згідно обліку технічної інвентаризації станом на 20.12.2012 року за адресою: вул. В.Стефаника будинок 21 «а» немає зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернополі.

Як вбачається із довідки ПП «Східний масив» № 1-205 від 18.06.2014 року, що на момент смерті ОСОБА_3, який помер 13.08.2013 року, разом з ним за адресою: м. Тернопіль, вул. Стефаника, 21 проживали та перебували на реєстраційному обліку за вказаною адресою позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4

06.09.2007 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6061, відповідно до якого, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 належний йому на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по вул. Стефаника, 21А в м. Тернополі, а ОСОБА_6 заповів належний йому на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по вул. Стефаника, 21 в м. Тернополі.

Із договору дарування, посвідченого 17.12.2014 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстровим № 2207, вбачається, що ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.0373 га по вул. Стефаника, 21 в м. Тернополі, кадастровий номер 6110100000:08:010:0097, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 28.02.2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Стефаника, 21А в м. Тернополі після смерті 13.08.2013 року ОСОБА_3 у звязку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частини 2 статті 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, у звязку з тим, що збудований житловий будинок по вул. Стефаника, 21 в м. Тернополі збудовано самовільно, даний обєкт не був введений в експлуатацію у встановленому законом порядку. Саме право власності на даний обєкт зареєстровано за ОСОБА_3, який здійснив будівництво, не було. З огляду на вказане, житловий будинок, на який судом визнано право власності за позивачем, до складу спадщини входити не може, оскільки це суперечить положенням діючого законодавства України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги підставні і знаходять своє підтвердження в матеріалах справи, то рішення відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради з участю третіх осіб ОСОБА_2, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8