Court ruling № 46083380, 19.06.2015, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/2749/15-ц

Провадження № 2-з/0203/80/2015

УХВАЛА

19 червня 2015 року Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні суду знаходиться цивільні справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 14888,97 грн. та моральної шкоди у сумі 7000 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

19 червня 2015 року від позивача надійшла заява про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1 та інше рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 в частині його вартості в розмірі 27202,57 грн., що пропорційно до суми заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається у спосіб, визначений ЦПК та про який клопочуть такі особи на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ризик чого має бути підтвердженим достатніми фактичними даними.

За вимогами ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позовну повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, у своїй заяві позивач наводить не фактичні дані щодо дій відповідача боржника з умисного ухилення від цивільно-правової відповідальності, а посилається на гіпотетичну можливість невиконання рішення суду у звязку наявністю заборгованості, що само по собі беззастережно не свідчить про неможливість виконання рішення про можливе задоволення позову, хоч би і про стягнення грошової суми в розмірі 27202,57 грн. або утруднення виконання такого рішення, зважаючи на те, що будь-яких достатніх, допустимих, належних доказів за ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження спроб відповідача відчужити своє майно або приховати, як і не наведено доказів на підтвердження необхідності застосування такого способу забезпечення як арешт, який полягає за своєю суттю, з урахуванням положень ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», у вилученні майна із користування.

За таких обставин, приймаючи до уваги принцип відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, представником позивача не доведено перед судом наявність підстав для забезпечення позову у спосіб про який він клопотав та вжиття заходів забезпечення позову взагалі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити позивачу ОСОБА_1, в задоволенні її заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову подається протягом пяти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Колесніченко