ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-11650/08/1570
«20» січня 2009 року
17год.25хв.
Зала судових засідань №13
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Павелко Д.Ю.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_2. - за дорученням б/н від 11.11.2008р.
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною діяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла адміністративна позовна заяваОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправною діяльність Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та зобов'язати відповідача перерахувати разову грошову допомогу за 2006-2008р.р. та забезпечити її виплату у сумі 11560грн. відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551-ХП (зі змінами та доповненнями), відповідно до положень якої йому як інваліду I групи щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 03.12.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 03.12.2008р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 20.01.2009р.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (вхід.№23903 від 26.11.2008р.), посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій у зв'язку з тим, що виплати до Дня Перемоги здійснювалися ним відповідно до приписів Закону Україну «Про державний бюджет України на 2006рік», Закону Україну «Про державний бюджет України на 2007рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008р. №183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань”. Також, відповідач зазначає, що відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. До того ж, у запереченнях на позов відповідач наголошує на пропуск позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом щодо стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни 1-ї групи до Дня Перемоги за 2006р. - 2007р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є інвалідом І групи, що підтверджується наявною у справі копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 04.12.2002р., в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП (в редакції Закону України №367-XIV від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з п.18 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію 18) частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Відповідно до п.13 ст.71 вказаного Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007р. ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII викладено в такій редакції: „щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань, здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 170 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.
Як стверджує позивач, Управлінням праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_1. як інваліду війни 1-ї групи до Дня Перемоги було виплачено разову грошову допомогу у 2006р. - у сумі 400грн., у 2007р. - у сумі 450грн., та у 2008р. - у сумі 500грн. Відповідач цей факт не оспорює.
Проте, виходячи з вимог ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та обгрунтованого розрахунку належної до виплати суми разової грошової допомоги, що міститься в позовній заяві, щорічна разова грошова допомога до 5 травня як інваліду війни 1-ї групи мала бути визначена в наступному розмірі: за 2006р. - 3590грн., за 2007р.- 4100,60грн. та за 2008р. - 4810грн.
На думку суду, зазначені дії Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради є неправомірними та протирічать приписам чинного законодавства України з урахуванням наступного.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень;
- пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно з ч.2 ст.154 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вказані вище положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік”, що визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007р., а положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, втратили чинність з 22.05.2008р.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Вказані вище положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» не скасовані та не визнані неконституційними, отже згідно з встановленим ними зупиненням дії ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради правомірно здійснило виплату щорічної разової грошової допомоги у сумі 400грн.
За цих обставин підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про зобов'язання виплатити йому недоплачену за 2006р. суму грошової допомоги суд не вбачає.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Крім того, зазначеною статтею встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. становить 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.), отже сума десяти мінімальних пенсій за віком складає 4100,6грн.
Відтак, з урахуванням викладеного, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007р. загалом складає 3650,6грн.(4100,6грн.-450грн.).
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, згідно з вимогами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями), ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008р. з 1 квітня становить - 481грн., у зв'язку з чим сума десяти мінімальних пенсій за віком загалом складає 4810грн.
Відтак, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008р. загалом складає 4310грн. (4810грн.-500грн.) і підлягає виплаті Управлінням праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користьОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Стежковий В. К. звернувся до суду з позовом 13.11.2008р., не вказуючи на поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за 2007р.
За правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Отже, беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк, передбачений ст.99 КАС України, для звернення до суду з позовом щодо виплати разової грошової допомоги як інваліду війни 1-ї групи до Дня Перемоги у повному обсязі за 2007р., відповідні позовні вимоги ОСОБА_1. в цій частині задоволенню не підлягають на підставі ст.100 КАС України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність та ґрунтовність виплати позивачу не у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до Дня перемоги за 2008р.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачем суми невиплаченої разової грошової допомоги до 05 травня 2008р.
За таких обставин та з урахуванням положень ст.ст.99, 100 КАС України, суд вважає, що позовні вимогиОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною діяльність та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню в частині вимог позивача, що стосуються виплати разової грошової допомоги за 2008р. і відповідної протиправної діяльності Управління праці і соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
Керуючись ст.ст.99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позовОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною діяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною діяльність Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у вигляді невиплати в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008р. виходячи з розміру десяти мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65012, м.Одеса, вул.Ясна, 6, код ЄДРПОУ 26343281) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок коштів Державного бюджету України на користьОСОБА_1 (АДРЕСА_1) суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008р. виходячи з розміру десяти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено «26» січня 2009р.
Суддя Аракелян М.М.
The court decision No. 4607610, Odesa District Administrative Court was adopted on 20.01.2009. The procedural form is Administrative, and the decision form is . On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 2-а-11650/08/1570. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: