№ 4606836, 16.07.2009, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 р. Справа № 2-а-2584/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

При секретарі судового засідання: Мороз Вікторія Валентинівна

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник позивача за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області

до: Державного підприємства "Мурафський кар'єр"

про: стягнення 12267 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (далі - позивач) з позовом до державного підприємства “Мурафський кар'єр” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за Списком №2 в сумі 12267,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державне підприємство “Мурафський кар'єр” перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області та має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка утворилася за період з лютого 2009 року по травень 2009 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути суму заборгованості з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмові докази у справі.

Представник відповідача позов не визнала, заперечила проти його задоволення, пославшись на обставини, викладені в письмових запереченнях /а.с.27-29/.

Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство “Мурафський кар'єр” перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були призначені пенсії відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку із роботою на державному підприємстві “Мурафський кар'єр”.

Судом також встановлено, що 20.01.2009 р. за вих. №737/06-29/03 та 17.04.2009 р. за вих. №283/06-29/03 управлінням Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в частині пенсій, призначених відповідно до пп. “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які були отримані відповідачем відповідно 20.01.2009 р. та 17.04.2009 року (а.с.6-7).

Розміри витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджуються розрахунком заборгованості ДП “Мурафський кар'єр” по відшкодуванню вказаних пенсій станом на 26.05.2009 р.(а.с.7).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058- IV).

 Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-VI, абз.4 п.1 ст.2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, ч.1 п.6.1. п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 у розмірі 100 відсотків.

Відповідно до п.п. 6.1 Інструкції №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

П.п. 6.8 п. 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суд встановив, що розрахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які повинен був сплатити відповідач, на його адресу направлений вчасно, в порядку та строк, встановлені в Інструкції №21-1.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності непогашеної заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2, виплачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на загальну суму 12267,84 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пп. “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) на 2009 рік - з квітня 2009 р., довідками про знаходження на обліку та отримання пенсії /а.с. 18-21/, розрахунком пенсії та витрат на доставку /а.с.66/.

Відповідач в добровільному порядку вказану заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, виплачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не сплатив.

Таким чином, виплачені управлінням Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 пенсії за віком на пільгових умовах за період з лютого по травень 2009 р. підлягає відшкодуванню у порядку та строки, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та Інструкцією № 21-1.

Крім того, заявлена за позовом сума підтверджується належними доказами, а її розмір відповідачем не оспорюється.

Посилання представника відповідача на те, що чинне законодавство не передбачає обов'язку відшкодування підприємствами виплачених їх працівникам пільгових пенсій, призначених на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу, а також те, що розділ ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”визначає обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту “а”статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”не знайшло свого підтвердження відповідними доказами та спростовується слідуючим.

Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 400/97-ВР).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 1058-IV) чинності з 1 січня 2004 року.

Так, пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року -за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Однак ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону № 1788-XII. Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п'ятий).

Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин. До такого ж висновку прийшов Верховний Суд України ( Судова палата в адміністративних справах) в постанові від 02.09.2008 року №21-841 во 08.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, ст. 26, 27, 28, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування", ст. 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Мурафський кар'єр" (с. Мурафа, Шаргородського району, Вінницької області, 23530, р/р 26007301151356, МФО 302322 Промінвестбанк м. Жмеринка, код ЄДРПОУ 00371943) на користь управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (вул. Леніна, 222, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код 24900872, р/р 25607323710103 ВАТ "Ощадний банк України" м. Шаргород МФО 302076) 12 267 грн. 84 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 21.07.09 о 17:45

Суддя: Свентух Віталій Михайлович