Court ruling № 46058713, 18.06.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/9991/68978/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Петроф Інвест»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі № 2а-3816/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Петроф Інвест»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Петроф Інвест» (далі - ПП «Петроф Інвест»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000012301 від 16 січня 2012 року та № 0000022301 від 16 січня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПП «Петроф Інвест», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Петроф Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Новоком», за результатами якої складено акт № 756/23-01/36567011 від 28 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000012301 від 16 січня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 138 599,00 грн.; № 0000022301 від 16 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 402,00 грн. (23 401,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ПП «Новоком» послуг з обстеження труб каналізації; усунення засмічення, пробок, збільшення прохідного діаметру трубопроводів; комплексного очищення та відновлення систем водовідведення; усунення неприємних запахів; очищення трубопроводів з великим терміном експлуатації; технічного обслуговування відстійників каналізаційної мережі; технічного обслуговування жироуловлювачів; відео-обстеження проблемних ділянок (ТВ-діагностики); надання рекомендацій щодо експлуатації та періодичності прочищення каналізаційних систем, з огляду на непов'язаність зазначених послуг з господарською діяльністю позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання послуг (робіт) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, витрати на придбання послуг (робіт), понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Втім, у розглядуваній ситуації позивачем не представлено технічної документації, актів прийняття в експлуатацію, прийняття на баланс або будь-яких інших доказів наявності у нього права власності чи права користування на каналізаційну систему та відстійники каналізаційної мережі, щодо яких придбавались спірні роботи в контрагента.

Наведені обставини обумовлюють відсутність причинно-наслідкового зв'язку між понесеними ПП «Петроф Інвест» витратами на облаштування системи каналізації та його господарською діяльністю і, відповідно, обґрунтованість висновку судів про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Петроф Інвест» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.