log in
ENG
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року Справа №А36/53-08 (17/227)
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Баранник Н. П., Бишевська Н. А.
при секретарі - Тюріна А. Ю.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, дов. № 2-10 від 08.01.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року
у справі №А36/53-08(17/227)
за позовом ОСОБА_2
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.07.05 №0001091741/0/27422, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1050,90 грн. (350,30 грн. - основний платіж, 700,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невідповідність висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства. Позивачем зазначено, що відповідно до положень п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нотаріус є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів, а позивач не повинен утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб при оплаті нотаріальних послуг, тому, що в даному випадку обов'язок сплати покладається на приватного нотаріуса.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать документи, наявні в матеріалах справи.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав письмові заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду без змін. Зазначає, що відповідно до бази даних Державного реєстру фізичних осіб, яка є належним доказом, приватний нотаріус ОСОБА_3 отримала доход від позивача в сумі 2694,00 грн. без сплати податку з доходів фізичних осіб. Крім того, з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку на 4 квартал 2004 року, поданого позивачем, також вбачається, що позивач нарахував та виплатив доход в сумі 2694,00 грн. приватному нотаріусу без нарахування та перерахування суми податку до бюджету.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.03 по 31.03.05, за результатами якої складений акт від 14.07.05 №103/231.05472525, відповідно до якого виявлено заниження позивачем у листопаді 2004 року податку з доходів фізичних осіб на суму 350,30 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 18.07.05 №0001091741/0/27422, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в суму 1050,90 грн., у тому числі 350,30 грн. - основний платіж, 700,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Визначення спірної суми податкового зобов'язання пов'язується з тим, що 24.11.04 позивач перерахував приватному нотаріусу ОСОБА_3 - 2694,60 грн. в якості плати за посвідчення договору застави, що підтверджується платіжним дорученням №181 від 24.11.04.
Листом №19 від 06.02.08 приватний нотаріус ОСОБА_3 повідомила про отримання від позивача суми 2694,60 грн. на розрахунковий рахунок за надані нотаріальні послуги і про включення вказаної суми до загальної суми доходів, що було відображено в її декларації про доходи за 2004 рік. У цьому ж листі приватний нотаріус ОСОБА_3 повідомила про сплату податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік згідно з платіжним дорученням, виписаним податковим органом. Відповідальність за сплату податку з доходів з фізичних осіб із суми 2694 грн. 60 коп., що була перерахована позивачем відповідно до платіжного доручення №181 від 24.11.04, покладається на податкового агента - ОСОБА_2.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Так, пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який доход, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 цього Закону, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону.
Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а з інших оподаткованих доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пункт 1.13 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Згідно підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняться від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
ОСОБА_2 подано до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2004 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 нарахувало та виплатило дохід в сумі 2694,60 грн. приватному нотаріусу ОСОБА_3 без нарахування та перерахування суми податку до бюджету. Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів вбачається, що приватний нотаріус ОСОБА_3 отримала дохід від ОСОБА_2 в сумі 2694,60 грн. без сплати податку з доходів фізичних осіб.
Виходячи з наведених правових норм, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_2 повинно було сплатити податок з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 350,30 грн. (2694,60 х 13 %), оскільки обов'язок нарахування, утримання та сплати податкуз доходів фізичних осіб до бюджету згідно п.1.15 ст1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» покладається на податкового агента, яким є позивач.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Ухвалу виготовлено в повному обсязі ______2009 року.
