Decision № 46019299, 02.07.2015, Shevchenkove District Court of Kharkiv Oblast

02.07.2015

637/382/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2015 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання удаваним правочину, визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту, третя особа: Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції, -

в с т а н о в и в:

14 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання удаваним правочину, визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту, яким просить визнати удаваним правочин, а саме - довіреність від 17 листопада 2008 року, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вчинення дій щодо розпорядження автомобілем марки Volkswagen, модель Passat, д/н НОМЕР_1, визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagen, модель Passat, 1991 року випуску, укладений 17 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також звільнити зазначений автомобіль з-під арешту і розшуку.

В обґрунтування позову вказує, що 17 листопада 2008 року вона придбала автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, 1991 року випуску, який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3. Купівля-продаж відбулася за довіреністю від 17 листопада 2008 року, згідно якої уповноважено позивача та її чоловіка ОСОБА_3 вчиняти всі дії з питань розпорядження вказаним автомобілем, до оформлення якої позивачеві були передані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від вказаного автомобіля. ОСОБА_1, в свою чергу, передала ОСОБА_2 гроші в сумі 40 000,00 гривень.

Таким чином, як зазначає позивач по справі, між сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagen, модель Passat, д/н НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, 1991 року випуску. На сьогоднішній день ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відмовляється. Крім того, від працівників ДАІ позивач дізналася, що вищезазначений автомобіль було оголошено у розшук та на нього було накладено арешт Державною виконавчою службою Ленінського району міста Харків, у зв'язку із чим вона змушена була звернутися до суду із даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач по справі - ОСОБА_2 , до суду не з'явився, надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність, не заперечував проти позову.

Третя особа по справі - представник Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції у судове засідання не з'явився, надавши письмове пояснення, в якому просив розглядати справу за їх відсутності, але зазначив, що в їх відділі перебуває виконавче провадження по відповідачу - Вартанян про стягнення з останнього 21 805 гривень (а.с.50-52).

Суд, вислухавши представника позивача, свідка ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Законодавство визнає певний порядок реєстрації та обліку призначених для експлуатації на вулично - дорожній мережі транспортних засобів, який дотримано позивачем не було.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17 листопада 2008 року ОСОБА_1 придбала автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, д/н НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, 1991 року випуску, який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, виданого Харківським МРЕВ при УДАІ УМВС України в Харківській області 10.09.2004 року (а.с.8).

Купівля-продаж відбулася за довіреністю від 17 листопада 2008 року, згідно якої уповноважено ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 вчиняти всі дії з питань розпорядження вказаним автомобілем (а.с.6).

До оформлення довіреності від 17 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_1 позивачеві були передані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від вказаного автомобіля. ОСОБА_1, в свою чергу, передала ОСОБА_2 гроші в сумі 40 000,00 гривень, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 17.11.2008 року в матеріалах справи (а.с.7).

На сьогоднішній день ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відмовляється, як зазначає представник позивача, але не заперечує проти визнання права власності за позивачем. Ці свідчення представника позивача в суді підтвердив і свідок ОСОБА_3.

18 листопада 2014 року від працівників ДАІ позивач дізналася, що вищезазначений автомобіль було оголошено у розшук та на нього було накладено арешт Державною виконавчою службою Ленінського району міста Харків.

Автомобіль по теперішній час знаходиться у позивача за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач і його представник, вважають, що позивачем виконані умови, що передують укладенню договору купівлі-продажу, вони сплатили грошові кошти в повній сумі та прийняли в своє володіння спірне майно. Оскільки між сторонами фактично виникла домовленість про купівлю-продаж автомобіля, то оформлення довіреності відповідно до ст. 235 ЦК України є удаваною угодою.

Однак вимоги позивача не відповідають закону, а тому не можуть бути задоволені судом.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги, що згідно правил Глави 17 ЦК України, яка розглядає правовідносини пов'язані з представництвом, до представника не переходять право власності на підставі довіреності виданої стороною, яку він представляє.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Видача довіреності під зазначені ознаки не підлягає, а тому правочином визнана бути не може. За таких обставин застосування до видачі довіреності наслідків, передбачених ст. 235 ЦК України, не можна вважати обґрунтованим.

За правилами п. 3 ст. 208 ЦК України договір купівлі-продажу автомобіля повинен бути укладений у письмовій формі, оскільки тягне за собою перереєстрацію власника

автомобіля, чого сторонами зроблено не було.

До того ж такі договори мають певні особливості передбачені діючим законодавством.

Згідно вимог ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожніх мережах загального користування транспортні засоби усіх типів.

Відповідно до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі реєстраційного документу, зокрема свідоцтва про реєстрацію.

Відчуження, передача власником придбаного автомобіля іншим особам повинна бути здійснена після зняття його з реєстраційного обліку в підрозділах ДАІ.

Недотримання зазначеного порядку виключає виникнення права власності у іншої особи, а тому необхідно виходити з того, що на час розгляду справи власником спірного автомобіля є відповідач по справі.

З огляду на те, що вимога про визнання за позивачем права власності на автомобіль, належний ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, відсутні підстави для задоволення вимог про зняття арешту з цього автомобілю.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог позивачу - відмовити .

Керуючись ст.ст. 10,11, 212, 213, 215 ЦПК України,

ст.ст. 202, 208, 235 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 про визнання удаваним правочину, визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевченківського

районного суду С.М. Стеганцов