Decision № 45903821, 23.06.2015, Commercial Court of Kirovohrad Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 рокуСправа № 912/1231/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1231/15-г

за позовом: Військової прокуратури Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", м. Київ

до відповідача: приватного підприємства "Агрорембудсервіс", м. Кіровоград

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

- філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт", м. Кіровоград

та на стороні відповідача:

- публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк", м. Київ

про визнання права власності, витребування майна.

Представники:

від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 025956 від 05.05.19 р.;

від позивача 1 - ОСОБА_2, довіреність № 220/908/д від 20.11.14 р.;

від позивача 2 - ОСОБА_3, довіреність № 16 від 27.04.15 р.;

від позивача 2 - ОСОБА_4, довіреність № 19 від квітня 2015 р.;

від відповідача - ОСОБА_5, директор,

від відповідача - ОСОБА_6, довіреність № б/н від 15.08.14;

від 3-ї особи "Філія ДП МОУ "Укрвійсьбуд") - ОСОБА_4, довіреність № б/н від 12.04.15 р.;

від 3-ї особи - ОСОБА_7, довіреність № 229 від 29.05.15 р.

Військова прокуратура Кіровоградського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства обороні України та державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд" звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 705вих-15 від 02.04.2015, яка містить вимоги наступного змісту:

- визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв.м (літ. А кр.кр. 1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м. (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. ДХ), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р);

- витребувати шляхом вилучення від приватного підприємства "Агрорембудсервіс" та передати державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт" 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв.м (літ. А кр.кр.1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м. (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. Дх), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р) (а.с. 3-10 том 1).

Обґрунтовуючи поданий до суду позов прокурор, посилаючись на ст.ст. 3, 14 Закону України "Про Збройні сили України", ст.ст. 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", ст.ст. 220, 316, 317, 319, 321, 326, 329, 330, 346, 388, 391, 392, 657ЦК України стверджує, що державі в особі Міністерства оборони України належить право власності на 3/20 комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, однак наявність такого права заперечується приватним підприємством "Агрорембудсервіс", у незаконному володінні якого перебуває зазначене майно на підставі нікчемної біржової угоди, укладеної з останнім 02.12.05 р., у зв'язку з чим прокурор просить витребувати зазначене майно у відповідача та передати його державному підприємству "Укрвійськбуд" Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі його філії "1080 Управління начальника робіт", на балансі якої таке майно значиться (а.с. 3-10 том 1).

Ухвалою суду про порушення провадження у справі, на підставі ст. 27 ГПК України залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача філію державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080 Управління начальника робіт" та на стороні відповідача публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (а.с. 1 том 1).

Позивачем 1 - Міністерством оборони України 03.06.15 р. до суду подано письмові пояснення, у яких останній позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі (а.с. 50-52 том 2).

Позивачем 2 державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 06.05.15 р. до суду також подано письмові пояснення, якими позивач 2 просить задовольнити позов прокурора в повному обсязі (а.с. 6-11 том 2).

Відповідачем приватним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 17.04.15 р. до суду подано письмові заперечення, відповідно до змісту яких відповідач вважає себе добросовісним набувачем придбаного ним на підставі біржової угоди від 02.12.05 р. майна, на відчуження якого уповноважена на це особа мала право та дозвіл (а.с. 47-62 том 2).

Третьою особою у справі - філією державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080 Управління начальника робіт" 06.05.15 р. також подано до суду письмові пояснення, в яких останній просить позов військового прокурора задовольнити в повному обсязі (а.с. 1-5 том 2).

Третьою особою у справі ПАТ АБ "Укргазбанк»" 22.06.15 р. до суду подано письмові пояснення, в яких останній просить відмовити у задоволенні позову прокурора, з підстав зазначених у поясненнях (а.с. 74-75 том 2).

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, господарський суд встановив наступне.

02.12.05 р. державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі уповноваженого представника ОСОБА_8 (далі - ДП МОУ "Укрвійськбуд" або Продавець) та приватним підприємством "Агрорембудсервіс" (далі ПП "Агропембудсервіс" або Покупець) укладено біржову угоду №27-05/12 - договір купівлі-продажу нерухомості (далі біржова угода від 02.12.05 р., а.с. 139-143 том 1), за умовами якої Продавець продав, а Покупець купив будівлі та споруди, що складають 3/20 частини комплексу та знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1В, а саме: адмінбудівля, загальною площею 94,5 кв.м.; гаражі загальною площею 255,4 кв.м.; кузня; естакада; вбиральня; мийка; АЗС; будівля підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів; цех по виготовленню скла загальною площею 37,7 кв.м.; столярний цех загальною площею 96,6 кв.м.; навіси; гараж; розчинно-бетонний вузол; вбиральня; оглядова яма; водопровідна колонка; вапняна яма (далі - спірне майно).

07.12.05 р. до біржової угоди від 02.12.05 р. сторонами внесено зміни та доповнення № 1, а також 02.10.06 р. зміни та доповнення № 2 (а.с. 141, 142 том 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.06 р. у справі №2-3217/2006 позов ПП "Агрорембудсервіс" задоволено, виділено останньому в натурі належне йому майно на праві власності - 3/20 частини комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в; припинено право спільної часткової власності на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в, між ПП "Агрорембудсервіс, ОСОБА_9 і державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - ДП МОУ "Укрвійськбуд"); визнано право власності за ПП "Агрорембудсервіс" на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в (а.с. 151-152 том 1).

За доводами відповідача, адресу місцезнаходження спірного майна було змінено на вул. Леваневського, 2-В.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.12.10 р. за № 28397776, а також листа обласного комунального підприємство "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 22.04.13 р. за № 284-17/20 на комплекс будівель, розташованих за адресою: вул. Леваневського, 2В, зареєстровано право власності згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.06р. за ПП "Агрорембудсервіс" (а.с. 153 том 1).

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.12р. у справі №22ц/1190/2937/12 рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.06р. скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ПП "Агрорембудсервіс" до ОСОБА_9 та філії ДП МОУ "Укрвійськбуд" "1080 Управління начальника робіт" про виділення в натурі частини майна (далі рішення апеляційного суду від 17.10.12 р., а.с. 29-31 том 1).

З посиланням на рішення апеляційного суду від 17.10.12 р. ДП МОУ "Укрвійсьбуд" на адресу відповідача ПП "Агрорембудсервіс" виставлено письмову вимогу від 29.07.13 р. за № 462/юр., за змістом якої останнє вимагало негайно звільнити займану територію по вул. Леваневського, 1-В, у м. Кіровограді (а.с. 32-33 том 1).

За доводами прокурора, що містить позовна заява, спірне майно перебуває у відповідача незаконно, а тому Міністерство оборони України, як орган управління даним майном та ДП МОУ "Укрвійськбуд", як особа, якій спірне майн було передано майно в експлуатацію мають право витребувати від відповідача, як добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, у зв'язку з чим і заявлено даний позов.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, прокурор в позові просить, зокрема, визнати право власності на спірне майно за державою в особі Міністерства оборони України, до предмету доказування у даній справі входить по-перше, встановлення обставин та підстав виникнення такого права за державою в особі Міністерства оборони України, а по-друге наявність підстав, визначених ст. 392 ЦК України. При цьому, оскільки прокурор стверджує, що спірне майно має статус військового, у зв'язку з чим на нього розповсюджується дія законів, що визначають особливості правового режиму такого майна, доведенню підлягають також і дані обставини.

Так, прокурор як на доказ, що підтверджує право власності держави в особі Міністерства оборони України посилається в позові, зокрема, на свідоцтво про право власності від 21.01.03 р. за № 30, видане на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.03 р. № 64.

Крім того, прокурор як на розпорядчий документ, що підтверджує наявність у спірного майна статусу військового, посилається на акти приймання-передачі від військової частини А-1689 до ДП МОУ "Укрвійськбуд" основних засобів, затверджених 22.02.99 р.

Дослідивши зазначені докази, господарський суд дійшов висновку про їх неналежність, враховуючи наступне.

Так, свідоцтво на право власності від 21.01.03 р. за № 30, на яке вказує прокурор в позові, а копія якого надана до суду прокурором та відповідачем у справі, видане на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.03 р. № 64 (а.с. 24 том 1)

Зі змісту наданого до суду відповідачем рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14 січня 2003 року за № 64 вбачається, останнім вирішено оформити право власності за державою в особі Верховної ради України на праві повного господарського віддання державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на цілий комплекс будівель по вул. Леваневського, 1-в.

Також зі змісту наведеного вище рішення вбачається, що воно прийнято за наслідками розгляду виконавчим органом Кіровоградської міської ради клопотання ДП МОУ "Укрвійськбуд" про оформлення права власності на цілий комплекс будівель по вул. Леваневського, 1-в, а також з урахуванням наказу Міністра оборони України від 29.01.98 р. № 27, Статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", а також актів комісії про прийняття закінчених будівництвом об'єктів від 30.12.91 р. № 91-122/8, від 30.12.92 р. № 91-122/10, від 29.12.93 р. №91-122/35, від 29.12.93 р. № 91-122/24, від 29.12.93 р. № 91-122/22, від 29.12.93 р. № 91-122/30, від 30.03.93 р. № 91-122/18, від 30.12.92 р. № 91-122/19, від 30.03.93 р. № 91-122/16, від 30.03.93 р. № 91-122/20-2, від 30.03.93 р. № 91-122/20-1, від 29.12.93 р. № 91-122/15, від 29.12.93 р. № 91-122/21, висновку ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 01.10.02 р. №4-4413, висновку управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (далі рішення виконкому № 64, а.с. 136 том 1).

Таким чином, рішенням Кіровоградського міськвиконкому № 64 у встановленому законом порядку визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на цілий комплекс будівель по вул. Леваневського, 1-в.

Тобто, органом управління державним майном є Верховна Рада України, а не Міністретство оборони України, як стверджує прокурор в позові.

При цьому, державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" належить право володіння цим майном на праві повного господарського відання.

Таким чином, господарський суд вважає, що факт лише знаходження майна у повному господарському віданні ДП МОУ "Укрвійськбуд" не вказує на те, що це майно є військовим.

Зазначеним вище свідоцтвом про право власності підтверджується те, що власником цілого комплексу будівель по вул. Леваневського, 1-в дійсно є держава в особі Верховної Ради України, тобто уповноваженим органом державного майна є саме Верховна Рада України, а не Міністерства оборони України, як стверджує військовий прокурор.

Однак, ані прокурором, ані позивачами у даній справі дана обставина до уваги не приймається, оскільки прокурором заявлено вимоги про визнання права власності на 3/20 комплексу будівель по вул. Леваневського, 2-в за державою в особі саме Міністерства оборони України, що спростовується наведеним вище свідоцтвом на право власності, яке є належним у справі доказом.

Як зазначили в судовому засіданні представники ДП МОУ "Укрвійськбуд" в рішенні Кіровоградського міськвиконкому № 64 напевно припущено помилку, однак в судовому порядку ними це рішення поки ще не оспорювалось.

Як на доказ наявності у спірного майна статусу військового, прокурор та позивачі посилаються на акти прийняття-передачі основних засобів, затверджених 22.02.99 р.

Зазначені акти не є належним у справі доказом, в розумінні ст. 33 ГПК України, оскільки, по-перше, зі змісту наданих до суду актів прийняття-передачі основних засобів не вбачається, що за ними передається саме комплекс або частина комплексу будівель та споруд, що знаходяться по вул. Леваневського, 1В в м. Кіровограді, тобто в актах відсутня адреса, саме за якою знаходиться певне нерухоме майно і яка може ідентифікувати майно, що передається за такими актами.

Так, за змістом наданих до суду актів прийняття-передачі основних засобів від військової частини А-1689 до ДП МОУ "Укрвійськбуд" передається: адміністративний корпус автобази 1972 року побудови та введення в експлуатацію; гараж на 7 а/машин з майстернями 1993 року побудови та введення в експлуатацію; зварювальний цех 1993 року побудови та введення в експлуатацію; ПТО автоколони 1982 року побудови та введення в експлуатацію; побутові приміщення 1992 року побудови та введення в експлуатацію; склад ГММ ВГМ 1972 року побудови та введення в експлуатацію; столярний цех с прибудовою 1970 року побудови та введення в експлуатацію; РБВ з вопняною ямкою 1970 року побудови та введення в експлуатацію; холодний склад ЦМС 1993 року побудови та введення в експлуатацію; контора начальника ЦМС 1970 року побудови та введення в експлуатацію склад сипучих матеріалів 1993 року побудови та введення в експлуатацію (далі - акти, а.с. 12-23 том 1).

В актах зазначається також первісна (балансова вартість) майна, його інвентарний номер, однак, ці дані не доводять ідентичність цього та спірного майна.

По-друге, в актах взагалі відсутнє визначення загальної площі нерухомого майна, яке передається за такими актами, що також позбавляє можливості ідентифікації майна.

Так прокурор в позові стверджує, що за даними актами від військової частини до ДП МОУ "Укрвійськбуд" передано саме спірне майно, із зазначенням загальної площі нерухомого майна.

Однак, дана обставина спростовується самим змістом актів, які не містять жодного визначення таких площ (а.с. 12-24 том 1).

Більш того, господарський суд звертає увагу на те, що підставою прийняття рішення Кіровоградським міськвиконкомом № 64 про визнання права власності на цілий комплекс будівель по вул. Леваневського, 1-в були інші документи, а саме акти комісії про прийняття закінчених будівництвом об'єктів, які датуються 1991-1993 рр., однак такі докази на вимогу ухвали суду ані прокурором, ані позивачами у справі до суду не було надано.

Що ж стосується інших доказів, додотково наданих у справі представником ДП МОУ "Укрвійськбуд" (а.с. 89-110, 134, 138, 139, 140 том 2), зазначені докази не є належними у справі доказами, оскільки не наводять та не доводять тих підстав, які вказують на військовий статус спірного майна.

В супереч ст.ст. 33, 34 ГПК України прокурором не доведено належними у справі доказами тих обставин, які покладено в основу позовних вимог.

Більш того, доводи прокурора спростовуються наявними у справі доказами, що дає підстави господарському суду зробити висновки про безпідставність пред'явленого позову в частині вимог про визнання права власності з підтсав зазначених в позові.

Зі змісту Статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", що затверджений Міністром оборони України 29.01.98 р., в редакції діючій на час відчуження спірного майна відповідачу за біржовою угодою від 02.12.05 р., вбачається, що державне підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавної власністю. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (п. 4.1. Статуту).

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється на ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарювання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту (п. 4.2. Статуту).

При цьому, слушними вважає господарський суд доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що наявність волевиявлення власника майна, або особи, якій майно передано власником у володіння, на відчуження даного майна виключає подальшу можливість його витребування від добросовісного набувача в порядку становленому ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Належить врахувати, що майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства (стаття 37 Закону України "Про власність" (який був чинним до 20.06.2006 р.), а спірне майно було відчужено 02.12.2005 р.

Тобто, підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності.

Оскільки спірне майно перебувало на праві повного господарського відання у Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", останній мав право ним розпоряджатися на власний розсуд.

Так, спірне майно було відчужено ДП МОУ "Укрвійськбуд" в процедурі провадження справи про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд", що підтверджується наданими у справі доказами, а саме постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.10.07 р. та Вищого господарського суду України від 28.01.12 р. у справі № 24/612-б-43/324 (а.с. 257-258, 259-260 том 1).

Тобто відчуження спірного майна відбулось з волі особи, якій воно було передано власником у володіння на передбачених законом підставах - ДП МОУ "Укрвійськбуд", що виключає наявність підстав для витребування даного майна від відповідача, як добросовісного набувача, в порядку встановленому ст. 388 ЦК України.

Крім того, як випливає зі змісту біржової угоди від 02.12.05 р. з ДП МО України "Укрвійськбуд" вона була підписана представником, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Згідно ж до п. 17 біржової угоди від 02.12.05 р. відображено встановлення правоздатності та дієздатності сторін, а також їх представників, правомірність відчуження майна.

Що ж стосується іншої вимоги, що містить позовна заява прокурора, а саме: вимога про витребування шляхом вилучення від відповідча 3/20 частини комплексу будівель та споруд по вул. Леваневського, 2-в в м. Кіровограді, господарський суд також дійшов висновку про безпідставність такої вимоги, з огляду на наступне.

Підставою витребування від відповідача спірного майна прокурор в позові вказує на нікчемність біржової угоди від 02.12.05 р., що встановлено рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.12 р. у справі № 22ц/1190/2937/12, яке прокурор просить врахувати господарським судом на підставі ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Господарський суд звертає увагу, що в позовній заяві прокурор посилається на зміст ч. 4 ст. 35 ГПК України в старій редакції, яка на день звернення прокурора до суду з даним позовом (06.04.15 р.) вже не діяла, оскільки згідно Закону України "Про внесення змін до статті 35 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звільнення від доказування", починаючи з 08.05.14 р. ст. 35 Господарського процесуального кодексу України викладена у новій редакції.

Тобто, прокурор в позові послався на не діючу норму процесуального закону.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 35 ГПК України, в редакції на день звернення прокурора до суду з даним позовом (06.04.15 р.) обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи положення ст. 35 ГПК України в редакції чинній станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом, рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.12 р. не може бути прийнято в порядку ст. 35 ГПК України, з огляду на те, що по-перше, сторони у даній справі, а також сторони у справі 22ц/1190/2937/12 не є одними і тими ж, оскільки ДП МОУ "Укрвійськбуд" не була процесуальним учасником у вище наведеній справі.

А по-друге, доводи щодо нікчемності біржової угоди від 02.12.05 р., викладені у рішенні апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.12 р. є лише суб"єктивними висновками суду у конкретній справі, а тому не належать встановлених даним судом обставин у справі 22ц/1190/2937/12.

До того ж висновки суду щодо дійсності або недійсності біржової угоди від 02.12.05 р. стосувалися обох сторін біржової угоди від 02.12.05 р. та відповідно впливали на їх права та обов"язки, однак ДП МОУ "Укрвійськбуд" до участі у справі 22ц/1190/2937/12 не залучалось, відповідачем у справі була лише філія ДП МОУ "Укрвійськбуд", яка фактично не є стороною біржової угоди від 02.12.05 р.

Таким чином, доводи прокурора щодо нікчемності (недійсності в силу закону) біржової угоди від 02.12.05 р. підлягали їх доведенню у відповідності до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Однак, прокурором не доведено належними у справі доказами того факту, що біржова угода від 02.12.05 р. є нікчемною.

До того ж, слушними вважає господарський суд доводи відповідача в тій частині, що відчуження ДП МОУ "Укрвійськбуд" спірного майна відбулось з волі останнього, а саме особи, якій воно передано власником у володіння на передбачених законом підставах, що виключає наявність підстав для витребування даного майна від відповідача, як добросовісного набувача, в порядку встановленому ст. 388 ЦК України.

Крім того, також слушними господарський суд вважає є доводи відповідача в тій частині, що ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, яка була чинною на момент укладення біржової угоди від 02.12.05 р.) визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. А отже посилання про її нікчемність саме внаслідок відсутності її нотаріального посвідчення - є безпідставним та необґрунтованим.

Господарський суд звертає також увагу на той факт, что після укладення біржової угоди від 02.12.05 р., керівник ДП МОУ "Укрвійськбуд" 10.05.06 р., посилаючись на укладення біржової угоди від 02.12.05 р., звернувся до міського голови м. Кіровограда з листом № 35, в якому просив вилучити земельну ділянку площею 1,9 га, яка розташована за адресою м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1-В (а.с. 150 том 1), що також свідчить не на користь доводів, викладених в позові.

Заявлене відповідачем у справі 06.05.15 р. клопотання про витребування письмових доказів (а.с. 16-18 том 2) відхилене господарським судом з огляду на невідповідність його вимогам ст. 38 ГПК України, оскільки відповідач не навів у клопотанні обставин, які свідчать про неможливість самостійно подати ті докази, що витребовуються.

За доводами ж представника відповідача в судовому засіданні відповідач, з метою надання у даній справі відповідних доказів, не звертався до господарського суду Кіровоградської області із заявою про отримання копій необхідних йому документів, що містяться у господарській справі за № 912/1231/15-г.

Враховуючи те, що господарський суд дійшов висновку про безпідставність пред"явленого позову та відсутність підстав для його задоволення по суті, заявлена у справі відповідачем заява про застосування позовної давності задовленню не підлягає.

Крім того, господарський суд вважає, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч 1 ст. 80 ГПК України також не підлягає задоволенню, з огляду на те, що застосування даної норми зумовлено наявністю підстав, що визначені п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, які відповідачем не доводені.

Так у справі № 912/1532/14, а також у даній справі сторони не є одними і тими ж, оскільки у першій справі сторона у спорі - ДП МОУ "Укрвійськбуд" участі не брала, що в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України виключає можливість її застосування.

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.15 р. оголошувалась перерва до 23.06.15 р.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя Л.С. Вавренюк