Judge's separate opinion № 45902001, 11.06.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

11 червня 2015 року

Справа № 924/1801/14

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 року у справі № 924/1801/14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 року – залишено без змін.

Залишаючи оскаржувані судові рішення без змін, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що припинення основного боржника у зв'язку з визнанням його банкрутом та виключення його з ЄДРПОУ є підставою для припинення іпотеки, як акцесорного зобов'язання, а отже, може бути підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за рішенням суду.

Проте, на мою думку, такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів суперечать приписам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Зокрема, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій помилково ототожнено правовідносини з виконання Договору іпотеки та правовідносини з виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки підстави для визнання припиненим добровільно взятого особою на себе зобов'язання (в цьому випадку, передання в іпотеку майна в забезпечення виконання іншою особою зобов'язання за Кредитним договором) та припинення виконавчого провадження з примусового виконання (стягненням за виконавчим документом – виконавчим написом нотаріуса, який не було визнано таким, що не підлягає виконанню, за встановлених законом підстав) та норми, що їх регулюють, є різними.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав про припинення іпотеки, в той час як предметом спору у цій справі позивачем визначено визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Однак, підстави для припинення іпотеки та для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є різними.

За визначенням ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК України).

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про нотаріат", стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

У відповідності зі ст. 509 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

У цьому випадку, після вчинення нотаріусом виконавчого напису, у ТзОВ "Завод "Адвіс" виникло зобов'язання з виконання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки (щодо якого у встановленому законом порядку не встановлено, що він не відповідає вимогам чинного законодавства та який не був визнаний таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з його невідповідністю вимогам чинного законодавства).

Відтак, враховуючи, що ТзОВ "Завод "Адвіс" має зобов'язання з виконання виконавчого документа – чинного виконавчого напису нотаріуса, виданого у зв'язку з невиконанням ТзОВ "Завод "Адвіс" зобов'язання за Договором іпотеки, то відсутні підстави вважати, що зобов'язання ТзОВ "Завод "Адвіс" з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса є припиненим, навіть, у разі ліквідації основного боржника та припинення у зв'язку з цим іпотеки після вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для визнання виконавчого напису недійсним.

Поряд з цим, вважаю за необхідне відзначити, що посилання у постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 року на судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України є недоречним, оскільки підстави позову, предмет спору та обставини у справі, що розглядається (№ 924/1801/14) та у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справі № 922/3658/13 (про стягнення коштів), від 11.09.2014 року у справі № 6-52цс13 (про визнання договору іпотеки недійсним), а також у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2014 року у справі № 922/328/13-г (припинення правовідносин за іпотечними договорами) та від 23.12.2010 року у справі № 7/61-10(31/132-09) (про припинення договору іпотеки) не є тотожними.

Суддя В.Ю. Поліщук