№ 4587129, 12.08.2009, Odesa District Administrative Court

                                                                                                         Справа  №2-а-565/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2009 року                                                                                           м. Одеса

          Одеський окружний адміністративний суд в складі:

          головуючого  судді                                   -  Хлюстіна Ю.М.

          при секретарі  судового засідання           -  Череватому М.Ю.

      за участю сторін: 

             від позивача представник                - Сидорчук І.І. ( по  довіреності)

             від відповідача  представник           - Жулавська Ю.В.( по довіреності)

             законний представник прокурора

             Приморського району м. Одеси      - Купріна І.В.  ( по довіреності)

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду  справу за позовом спільного українсько – англійського підприємства «Панком – юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси від 12 грудня 2008 року за № 00011023050/0, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось спільне українсько – англійського підприємства «Панком – юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси від 12 грудня 2008 року за № 00011023050/0, мотивуючи це тим, що висновок відповідача, щоСП «Панком-Юн» неправомірно заявлено суму податку на додану вартість до відшкодування в вересні 2008 року: за червень 2008 року на суму ПДВ -1122515,0 грн., в зв'язку з тим що дана сума ПДВ не була сплачена у червні 2008 року та за липень 2008 року на суму ПДВ - 692980,0 грн., в зв'язку з тим що дана сума ПДВ не була сплачена у липні 2008 року, є помилковим, оскільки суперечить приписам пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, пункт 7.7.1 встановлює порядок встановлення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.Проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2008 року, а відповідно до п. 7.7.2 зазначеного Закону встановлює, що  бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином позивач вважає, що суми податку що є частиною від'ємного значення, сплачені СП «Панком-юн» постачальникам товарів в серпні 2008 року повинні підлягати бюджетному відшкодуванню, а висновок відповідача, про те що бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, сплачені в періоді, в якому виникло від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є помилковим.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав. СП «Панком-юн» неправомірно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень місяць 2008 року, тому як що до заявленої суми бюджетного відшкодування повинна бути включена лише сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена утримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками постачальникам таких товарів.  

Законний представник прокурора Приморського району м. Одеси повністю підтримала доводи представника відповідача та просила в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, законного представника прокурора Приморського району м. Одеси, а також дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що позивач подав до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року (аркуш справи 166-169) та згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 2108772 грн.

Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990  року в разі подання платником податків декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень органи державної податкової служби проводять позапланову виїзду перевірку.

В судовому засіданні встановлено, щопосадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі направлення  від 10.11.2008 року № 001449/1627 (аркуш справи 37) та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.11.2008 року № 1366 (аркуш справи 38) була проведена позапланова виїзна перевірка СП «Панком-Юн» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2108722 грн. за вересень 2008 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червень, липень, серпень 2008 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт від 04.12.2008 року № 12298/23-5/22447150/85 (аркуші справи 6-17) «Про результати позапланової виїзної перевірки Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн» у вигляді ТОВ, код за ЄДРПОУ: 22447150, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червень 2008 р., липень 2008 р., серпень 2008 р.».

Також судом  встановлено, що на підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси 12.12.2008 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001102350/0 (аркуш справи 5), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1815495 грн. за порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 р.   

Відповідно до вимог  п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97  від 03.04.1997р. встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

В судовому засіданні встановлено, що  спільне українсько – англійське підприємство «Панком – юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є платником податку на додану вартість, про що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.

На підставі п.п 7.4.5. п.7.4. ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97  не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені       податковими        накладними          чи митними   деклараціями. У  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної  податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового    кредиту,   залишаються   не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом  документами,  платник  податку  несе відповідальність   у   вигляді  фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. На підставі п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97  від 03.04.1997р. датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).   Судом встановлено, що в підтвердження правомірності заявленої суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та сплати позивачем ПДВ у розмірі  1122515 грн. за червень 2008 року та у розмірі 692980 грн. за липень 2008 року  постачальникам у серпні 2008 року,  позивач надав суду в якості розшифровки строки 25.1 декларації по податку на додану вартість за вересень 2008 року платіжні доручення за серпень 2008 року (аркуші справи 69-162).

 Пункт п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що якщо у наступному   податковому періоді   сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому  податкову періоді постачальникам  таких  товарів  (послуг). Таким чином, суд приходить до висновку, що суми податку що є частиною від'ємного значення, сплачені СП «Панком-юн» постачальникам товарів в серпні 2008 року повинні підлягати бюджетному відшкодуванню, а висновок відповідача, про те що бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, сплачені в періоді, в якому виникло від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є помилковим.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що факт сплати позивачем ПДВ у розмірі 1122515 грн. за червень 2008 року та у розмірі 692980 грн. за липень 2008 року була здійснена постачальникам у серпні 2008 року,  не підтверджується ніякими документальними доказами, оскільки як вже судом встановлено, впідтвердження правомірності заявленої суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню  позивач надав суду в якості розшифровки строки 25.1 декларації по податку на додану вартість за вересень 2008 року платіжні доручення за серпень 2008 року (аркуші справи 69-162).  

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду  правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги спільного українсько – англійського підприємства «Панком – юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати не дійсним.

      Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 4,6, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                    ПОСТАНОВИВ:

      Задовольнити позовні вимоги спільного українсько – англійського підприємства «Панком – юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси від 12 грудня 2008 року за № 00011023050/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси від 12 грудня 2008 року за № 00011023050/0.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

     Суддя: