Decision № 45856487, 26.06.2015, Bakhmut City and District Court of Donetsk Oblast (until 25.04.2025 - Artemivsk City and District Court of Donetsk Oblast)

Справа № 219/3803/15-ц

2/219/1900/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2015 Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

при секретарі Азямовій О.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період, починаючи з 29.01.2015 року по день фактичного розрахунку 24 квітня 2015 року у розмірі 17688 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала на посаді інженера першої категорії у ВО «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» у період з 06.06.2011 року по 01.10.2014 року та була звільнена згідно п.1 ст. 36 КЗпП. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.05.2014 року по 01.10.2014 року в сумі 13317,43 грн., аліменти у сумі 4936,33 грн., а усього 18253,75 грн. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2015 року, яке набрало чинності, стягнуто з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 13317,43 грн., заборгованість по аліментах у розмірі 4936,33 грн., заборгованість за середній заробіток за час затримки у період з 02 жовтня 2014 року включно по день постановлення рішення судом 28.01.2015 року у розмірі 12946,40 грн. 24 квітня 2015 року їй було перераховано заробітну плату у розмірі 13317,43 грн., тобто частково стягнутий борг з відповідача. Після ухвалення рішення суду від 28 січня 2015 року день фактичного розрахунку відбувся 24 квітня 2015 року, за таких обставин настає відповідальність відповідача в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівників при звільненні сум.

Оскільки вона була звільнена 01 жовтня 2014 року, середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Проте, нарахована заробітна плата за останні 2 календарні місяця, що передують події у серпні 2014 року у розмірі 1986 грн. за відпустку, 1278,36 грн. за час вимушеного простою 8 днів серпня 2014 року у розмірі двох третин від заробітної плати, у вересні 2014 року у розмірі 1162,15 грн. за час вимушеного простою 8 днів вересня 2014 року у розмірі двох третин від заробітної плати та індексація у розмірі 148,76 грн. не може бути прийнята до розгляду. Кількість днів затримки розрахунку складає: січень 2015 року 2 дні, лютий 2015 року 20 днів, березень 2015 року 21 день, квітень 2015 року 17 днів, а усього 60 днів. Середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку складає: 60 днів * 294,80 грн. = 17688 грн. Також їй завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що вона з чоловіком працювали на одному підприємстві, яке заборгувало їм заробітну плату, за цих умов, за відсутністю інших джерел доходу вони залишились на межі виживання. Незаконні дії з боку відповідача є порушенням її законних прав, які завдали їй моральні страждання, призвели до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у пригніченому стані. З вини відповідача її сімя фактично залишилась без засобів на існування, що призвело до матеріальних і моральних страждань, різко погіршення умов життя. Відсутні кошти на саме необхідне: проїзд в транспорті, продукти харчування, лікування, оплату комунальних послуг. Через незаконні дії відповідача у неї виникли боргові зобовязання перед комунальними службами. Її дитина, інвалід має вади зору, потребує постійного лікування, медичної допомоги, але вона не змогла вчасно звернутися до медичного закладу за допомогою через невиплату заборгованої зарплати, вимушена була брати у борг, щоб придбати необхідні ліки для доньки. Як наслідок, це призвело до порушення нормальних життєвих звязків. Тривалі моральні переживання негативно позначились на стані здоровя, що проявляється у частому головному болю у супроводі нападів мігрені, безсонні. Моральну шкоду вона оцінює у розмірі 3000 грн. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не прибула, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов просила задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1, яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, позовні вимоги не визнала повністю та суду пояснила, що заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, аліментів та неустойки у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення задоволені частково. Судом першої інстанції стягнуто з відповідача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 13317,42 грн., суму заборгованості по аліментам у розмірі 4936,33 грн., суму середнього заробітку за час затримки виплати зарплати у розмірі 12946,40 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн., в задоволені іншої частини позовних вимог було відмовлено. Також звертає увагу на той факт, що затримка виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2015 року виникла не з вини відповідача, оскільки ані в першій позовній заяві, ані у рішенні суду не були зазначені реквізити позивача для перерахування належних їй сум.

26 лютого 2015 року позивач у телефонному режимі повідомила, про те що вона надала до відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції виконавчий лист для виконання. Відповідач неодноразово звертався в усній формі до органу державної виконавчої служби м. Краматорська для отримання постанови про відкриття виконавчого провадження за для найскорішого виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2015 року, але відділом державної виконавчої служби м. Краматорська зазначалось, що в їх провадженні такий документ відсутній.

Після отримання 17 квітня 2015 року відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47110465, копії виконавчого листа, а також копії заяви позивача із зазначенням реквізитів для перерахування грошових коштів. Відповідач в продовж трьох днів не міг зарахувати грошові кошти на банківський рахунок позивача, оскільки вони були зазначені в заяві позивача не в повному обсязі і банківська установа повертала направлені кошти на рахунок відповідача. Таким чином, вважають, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати, оскільки виникли вони не з вини ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Також позивачем не надано жодного доказу спричинення моральної шкоди, а тому на їх думку позовні вимоги по стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з копії довідки №737 від 13 жовтня 2014 року (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працювала у ВП «ВО обласного комунального підприємства ДТЕК «Жданівкатепломережа» з 06 червня 2011 року на посаді інженера відділу реалізації послуг 1 категорії по 01 жовтня 2014 року.

Відповідно до довідки ВП «ВО обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго «Жданівкатепломережа» (а.с.7) від 25 листопада 2014 року нарахована заробітна плата ОСОБА_2 за період з січня 2014 року по вересень 2014 року складає за місяці: вересень 2014 року фактично відпрацьовані 8 днів нарахована заробітна плата 1162,15 грн. та індексація 148,76 грн., у серпні 2014 року фактично відпрацьовано 8 днів, нарахована заробітна плата у розмірі 1278,36 грн.

Згідно копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки зарплати позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13317, 42 грн., заборгованість по аліментах у розмірі 4936,33 грн., заборгованість за середньоденний заробіток за час затримки зарплати у період з 02 жовтня 2014 року включно по день постановлення рішення судом 28 січня 2015 року у розмірі 12946, 40грн., в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки зарплати залишено без змін, апеляційні скарги ОСОБА_2, обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» відхилені. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, сам факт утворення заборгованості перед ОСОБА_2ОР. по заробітній платі у розмірі 13317, 42 грн., заборгованості по аліментах у розмірі 4936,33 грн., заборгованості за середньоденний заробіток за час затримки зарплати у період з 02 жовтня 2014 року включно по день постановлення рішення судом 28 січня 2015 року у розмірі 12946, 40грн. з вини відповідача встановлено та підтверджуються рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для суду і доказуванню не підлягає.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди…

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 вищевказаного порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

У суді було встановлено, що позивач у серпні 2014 року відпрацювала 8 днів та їй були нараховані кошти у розмірі 1278,36 грн., у вересні 2014 року позивач також відпрацювала 8 днів та їй були нараховані кошти у розмірі 1162,15 грн. і індексація у розмірі 148,76 грн. (а.с.7), відповідно до якого та за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100 повинен бути застосований наступний розрахунок: 1278,36 грн. + 1162,15 грн. + 148,76 грн. = 2582, 27 грн., 2582,27 грн. : 16 (відпрацьованих днів за два місяця) = 161, 83 грн. це виходить середньоденна заробітна плата позивача. Робочі дні позивача з 29 січня по 31 січня 2015 року складає 2 дні, лютий 2015 року 20 днів, березень 2015 року 21 день, з 1 по 24 квітня 2015 року 17 днів, усього робочих днів за період з січня по 24 квітня 2015 року складає 60 днів. Обчислюючи середню заробітну плату суд виходить за правилами вищевказаного порядку з наступного: помножити середньоденний (годинний) заробіток на число робочих днів/годин, середньоденний заробіток у позивача складає 161,83 грн., а число робочих днів складає 60 днів, тобто 161,83 грн. * 60 = 9709, 80 грн., і тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача з відповідача компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати за період, починаючи з 29 січня 2015 року по день фактичного розрахунку 24 квітня 2014 року у розмірі 9709, 80 грн. відповідно до вищевказаного розрахунку.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що суд не повинен проводити розрахунок саме за серпень та вересень 2014 року, оскільки у неї був вимушений простій і у відповідності до вимог п. 2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Разом з тим, враховуючи, що позивач працювала у серпні 2014 року 8 днів та у вересні 2014 року також 8 днів, тому до неї не може бути застосовано у даному випадку п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання. Разом з тим, незважаючи на наявну можливість, представником відповідача не надано суду достовірних, належних та достатніх доказів в підтвердження його ствердження стосовно того факту, що затримка виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2015 року виникла не з вини відповідача, бо ані в першій позовній заяві, ані у рішенні суду не були зазначені реквізити позивача для перерахування належних їй сум, та те, що відповідач неодноразово звертався в усній формі до органу державної виконавчої служби м. Краматорська для отримання постанови про відкриття виконавчого провадження за для найскорішого виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2015 року, але відділом державної виконавчої служби м. Краматорська зазначалось, що в їх провадженні такий документ відсутній, як того вимагає правила частини 3 ст. 10 Цивільного процесуального України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тому суд при постановці даного судового рішення не приймає їх до уваги та за основу, крім того відповідач повністю до сьогоднішнього дня не виконав рішення суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводження чи покаранню.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди позивачу суд виходить з наступного: життя і здоровя людини найвища соціальна цінність, невідємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоровя, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоровю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, з сукупністю досліджених в судовому засіданні об'єктивних доказів, враховуючи глибину душевних страждань позивача, виходячи з розумності та справедливості вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 1000 грн.

Відповідно до вимог частини 3 статті 88 ЦПК України, позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, при цьому він стягується з відповідача в дохід держави, а тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11,59, 60,61, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 115, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 15, 16, 23 Цивільного кодексу України, ст. 3, 28 Конституції України, п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пр. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9709 (девять тисяч сімсот девять) грн. 80 коп.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пр. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пр. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 червня 2015 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Конопленко