log in
ENG
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "26" лютого 2009 р. | Справа № 6/92-Д Господарський суд Житомирської області у складі: Головуючого судді судді Терлецької-Байдюк Н.Я. судді за участю представників сторін від позивача ОСОБА_3 - довіреність від 01.03.2007р. від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1(с. Зарічани Житомирська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ - продукт" (м. Житомир) про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування від 17.01.07р.
Позивачем пред'явлений позов до відповідача про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування від 17.01.2007р., укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки продуктів харчування від 17.01.07р. позивачем не укладався та ним не підписувався. Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.43). В судовому засіданні, що відбулося 07.08.08р., представник відповідача надав письмове заперечення на позов, в якому вказує на те, що відповідачем на протязі 2007-2008 року поставлялися продукти харчування, за які позивач розраховувався відповідно до накладних та чеків про оплату продукції. Вказані обставини свідчать про схвалення позивачем спірного договору. Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ: 17.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ - продукт" (Відповідач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) було укладено договір поставки продуктів харчування (а.с.8), відповідно до умов якого постачальник (відповідач) поставляє і передає у власність покупця (позивач) продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умов даного договору. Згідно п.5.1 договору умови і строки поставки, а також дата і пункт переходу права власності на товар по даному договору узгоджуються сторонами в додаткових угодах або рахунках-фактурах, які являються невід'ємною частиною даного договору. Передача товару здійснюється в пункті, вказаному в додаткових угодах або рахунках-фактурах до даного договору, по кількості і якості (п.6.1 договору). Позивач просить визнати договір поставки продуктів харчування від 17.01.07р. недійсним, вказуючи на те, що він ним не укладався та не підписувався. Відповідач проти позову заперечив, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з мотивів схвалення договору позивачем своїми діями, а саме, прийняттям товару та сплатою коштів за поставлений товар. Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України). Судом по справі призначалась почеркознавча експертиза, на вирішення якої ставилось питання: чи виконаний підпис в розділі 12 договору поставки продуктів харчування від 17.01.07р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та ТОВ фірма "ДМ-продукт" Приватним підприємцем ОСОБА_1чи іншою особою. У висновку експерт від 29.10.2008р. №1/869 зазначив, що відповісти на поставлене питання не представляється можливим по причині виконання підпису простими рухами, які не містять в собі ідентифікаційно значимих особистих ознак, на підставі яких можливо було б ідентифікувати його виконавця (а.с.36). Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підпис, вчинений позивачем на спірному договорі, органоліптично відрізняється від підписів позивача на позовній заяві, в паспорті та інших документах. Відповідач, посилаючись на п.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99р. №02-5/11, вважає, що оскільки позивач отримував поставлену ним продукцію та проводив за неї розрахунки, така угода є схваленою та дійсною з моменту укладення. Як на доказ подальшого схвалення спірного договору відповідач посилається на копії видаткових накладних від 18.01.07р. №РН-0169072 та №РН-0169109 та фіскальні чеки, які долучені до матеріалів справи (а.с.18-20). Однак, з наданих накладних не вбачається, що поставка продуктів харчування здійснювалась саме на підставі договору від 17.01.07р. Підпис на накладних не відповідає підпису ОСОБА_1, а в графі "Товар по кількості та якості отримав" стоїть прізвище ОСОБА_2. З копій фіскальних чеків також не вбачається, за який товар здійснювалась оплата і ким. Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що спірний договір поставки продукції від 17.01.2007року, укладений між сторонами, слід визнати недійсним. Судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та проведення судової експертизи покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір поставки продуктів харчування від 17.01.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ - продукт" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський, 3, код 31739140) та Приватним підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_1ід.номер НОМЕР_1).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ - продукт" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський, 3, код 31739140) - на користь Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1ід.номер НОМЕР_1) - 85 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. - на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області (10008, м.Житомир, Старий бульвар, 18, код 25574601, рахунок 35229005000096 УДК в Житомирській області, МФО 811039) - 912,71 грн. за експерті роботи, в т.ч. ПДВ (почеркознавча експертиза).
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1ід.номер НОМЕР_1) - 35,00 грн. зайво сплаченого державного мита.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
|
