№ 4575288, 16.06.2009, Odesa District Administrative Court

                                                    ПОСТАНОВА

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                       Справа № 2-а-12022/08/1570

«16» червня 2009 року

10год.21хв.

Зала судових засідань №210

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -  суддіАракелян М.М.

При секретарі -Шармонова В.О.

За участю сторін:

Від позивача: Толмаченко В.Г. – директор.

Від відповідача: Подлісовська Н.В. – за довіреністю №139211/П/10-037 від 03.12.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Комунального підприємства «Балтакомунсервіс» до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Комунального підприємства „Балтакомунсервіс”, в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 15.09.2008р. №000226300/0 та №0002251701/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність та невідповідність вимогам чинного законодавства винесених Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області податкових повідомлень-рішень від 15.09.2008р. №000226300/0 та №0002251701/0 з огляду на наступне. Виявлені недоліки, а саме відсутність на початковому етапі формування підприємства книги валових доходів та валових витрат, фактично не вплинула негативно на результати роботи підприємства, оскільки необхідні данні були визначені на підставі первинних бухгалтерських документів та оборотних відомостей; з боку Балтської МДПІ будь-який моніторинг діяльності підприємства не здійснювався, що дає право позивачу на зменшення розміру відповідальності або звільнення його від відповідальності відповідно до ч.3 ст.219 Господарського кодексу України.

Відповідач - Балтська МДПІ Одеської області з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, на те, що в ході проведеної перевірки були виявлені порушення позивачем пп. 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 та п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р (зі змінами та доповненнями), вимог ст. 6 Закону Україну "Про податок з доходів з фізичних осіб" № 889-ІУ від 25.05.2003р., пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р № 2035., а саме: встановлено заниження податку на прибуток підприємством за 2007 рік на суму - 20027 грн. та в 2007р. позивачем надавалася податкова соціальна пільга в місяці звільнення найманих працівників, у зв’язку з чим застосовані штрафні санкції відповідно до вимог законодавства..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи КП «Балтакомунсервіс»зареєстроване Балтською районною державною адміністрацією Одеської області 20.04.2007р., та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 34982407.

Згідно довідки №1513134 від 20.04.2007р. КП «Балтакомунсервіс» взяте на облік в органах державної податкової служби 25.04.2007р. за №792/29-00 та перебуває на обліку в Балтській МДПІ Одеської області (надалі – Балтська МДПІ).

На підставі направлення від 31.07.2008р. №298/2300/34982407/67, виданого начальником Балтської МДПІ на підставі п.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2008р. відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Комунальним підприємством «Балтакомунсервіс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.04.2007р. по 31.03.2008р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Про проведення перевірки позивача повідомлено 21.07.2008р. повідомленням МДПІ від 18.07.2008р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 та п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: на підприємстві КП "Балтакомунсервіс" за перевіряємий період податковий облік валових доходів не вівся (книга валових доходів та валових витрат не велася), в зв'язку з чим сума доходу підприємства від здійснення фінансово-господарських операцій була визначена на підставі первинних бухгалтерських документів, внаслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток підприємством за 2007 рік на суму - 20027 грн. (розрахунок вказаної суми наводиться в акті перевірки); також встановлено порушення ст. 6 Закону Україну "Про податок з доходів з фізичних осіб" № 889-ІУ від 25.05.2003р. та пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, а саме: КП «Балтакомунсервіс» в 2007р. надавалась податкова соціальна пільга в місяці звільнення найманих працівників, тоді як чинним законодавством встановлено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем (донараховано податку з доходів фізичних осіб за вказане порушення в сумі 68,49 грн.)

За результатами зазначеної перевірки Балтською МДПІ був складений акт перевірки №137/2300/34982407/281 від 05.09.2008р. «Про результати виїзної планової перевірки комунального підприємства "Балтакомунсервіс" (код за ЄДРПОУ - 34982407) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.04.2007р. по 31.03.2008 року», на підставі якого Балтською МДПІ Одеської області15.09.2008р. прийняті податкові повідомлення-рішення№000226300/0 на загальну суму 30325грн. та №0002251701/0на загальну суму 205,47гр., у т.ч. 10298грн. та 136,98грн. штрафних фінансових санкцій відповідно.

Заперечення на акт перевірки позивачем подані не були.

Вказані податкові повідомлення рішення були отримані позивачем 16.09.2008р., що підтверджується підписом директора КП "Балтакомунсервіс".

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з адміністративним позовом, вимагаючи їх скасувати з підстав, викладених у позові.

На думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення  від 15.09.2008р. №000226300/0 та №0002251701/0винесені Балтською МДПІ Одеської області у  відповідності з вимогамичинного законодавства України з урахуванням  наступного.

Пунктами 1 і 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);  здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення,  визначених цим та іншими законами України,  та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу  державної податкової служби,  які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Згідно з п.1.3 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. №2035, за результатами проведення невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень    податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ,  який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи  позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є  носієм  доказової інформації про виявлені порушення  вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними  в  акті  перевірки,  суб'єкт господарювання  має право протягом  трьох  робочих  днів з дня, наступного  за  днем отримання примірника акта перевірки подати до органу  державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із  висновками  акта  перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні  (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Проте із змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що висновки акту перевірки по суті виявлених порушень позивачем не оспорюються, їх правомірність та підставність не заперечується.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) платниками податку є, у тому числі, з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які  здійснюють діяльність,  спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Відповідно до п.3.1 ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток,  який  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових  витрат  платника податку,  визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань,   нарахованих   згідно  із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх  видів  діяльності,  отриманого  (нарахованого) протягом звітного  періоду  в  грошовій,  матеріальній  або  нематеріальній формах  як  на  території  України,  її  континентальному  шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.п.4.1.1 вказаного вище пункту Закону валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не  мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів,  деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю  (за  винятком  операцій  з  їх  первинного  випуску (розміщення),  операцій  з  їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій  з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих,  що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на  придбання  та  поліпшення  (перетворення,   зберігання)   яких включаються  до  складу  валових  витрат  згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, в порушення наведених вище норм закону податковий облік валових доходів у перевіряє мий період на КП «Балтакомунсервіс» не вівся (книга валових доходів та валових витрат не велася), тому відповідач здійснив розрахунок суми доходу на підставі первинних бухгалтерських документів та оборотних відомостей та встановив заниження податку на прибуток за 2007р. на суму 20027грн.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу,  отримуваного з джерел на території України від одного працедавця  у  вигляді  заробітної  плати, на суму  податкової соціальної пільги.

Згідно з п.3 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. №2035  податкова  соціальна пільга застосовується до  нарахованого  місячного  доходу  платника  податку  у  вигляді заробітної  плати  виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно,  стосовно  чого  він  подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою.

Відповідно до п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Згідно з п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги пільга починає застосовуватися працедавцем  з  податкового місяця,  в  якому  платник  податку  подав працедавцю заяву про її застосування  з  відповідними   документами, і зупиняється з податкового  місяця, в якому платник податку подав  заяву про відмову  від  пільги  або припинив трудові  відносини  з  таким працедавцем.

Проте в порушення зазначеної норми позивачем надавалась податкова соціальна пільга в місяці звільнення найманих працівників, що також ним не заперечно, отже Балтська МДПІ правомірно донарахувало податок з доходів фізичних осіб у сумі 68,49грн.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким  платником  податків податкового повідомлення від контролюючого  органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів, що минули. 

Згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 цього Закону у разі коли платник податків здійснює   продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до  законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної  відповідальності  та/або конфіскації  таких  товарів  (продукції)  або коштів відповідно до закону.

Позивач у позовній заяві та в ході розгляду справи судом не заперечував факт наявності встановлених в акті перевірки №137/2300/34982407/281 від 05.09.2008р. порушень пп. 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 та п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вимог ст. 6 Закону Україну "Про податок з доходів з фізичних осіб" № 889-ІУ від 25.05.2003р., та пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, не надав будь-яких доказів спростування висновків акту.

За цих обставин, суд вважає, що відповідач правомірно нарахував штрафні санкції, встановлені законом, за порушення позивачем вимог законодавства та прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім того, КП «Балтакомунсервіс» не наведені мотиви та підстави, за якими слід визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не зазначено, в чому саме полягає їх невідповідність вимогам законодавства.

Не приймаються до уваги посилання позивача на ст.ст.218,219 Господарського кодексу України з огляду на відсутність підстав для їх застосування до спірних правовідносин. Так, відповідно до п.3 ст. 219 Господарського кодексу України суд  має  право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони  зобов'язання, тоді як Балтська МДПІ не є суб’єктом господарських зобов’язань у розумінні ст.173 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.3 ст.19 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» орган ДПІ є органом державного контролю та нагляду за додержанням податкового та іншого законодавства усіма суб’єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення встановив, що вони були прийняті на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та своєчасно.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Комунального підприємства «Балтакомунсервіс», що є підставою для відмови у їх задоволенні..

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Балтакомунсервіс» до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови складено та підписано «22» червня 2009р.           

Суддя                                                                                                    М.М. Аракелян