№ 45704869, 26.05.2015, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26 травня 2015 року Справа № 814/937/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Сервіс - Миколаїв", вул. Гмирьова, 6, м. Миколаїв, 54028

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 проскасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № НОМЕР_1, В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс-Миколаїв", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (Відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена безпідставно, оскільки позивач надав усі документи на запити ДПІ. Висновки відповідача про штучність і нереальність правочинів ґрунтуються виключно на підставі актів перевірок контрагентів, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності та практиці Європейського Суду з прав людини. З усіма контрагентами укладено письмові договори, підписано видаткові та податкові накладні. Товарно-транспортні накладні на товар відсутні, оскільки придбаний спецодяг доставлявся працівниками позивача або контрагентів загальним пасажирським транспортом зважаючи на його невеликий обєм.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивач діяв без належної обачності, хоча повинен бути обізнаним щодо фактичного адміністративно-майнового стану контрагентів. Акт перевірки позивача ґрунтується на актах про неможливість проведення зустрічних звірок, якими встановлено відсутність постачальників за зареєстрованим місцезнаходженням.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Наказом від 10.11.2014 р. № 1130 відповідачем призначена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача в звязку з наданням у неповному обсязі пакету документів на обовязкові письмові запити ДПІ (т. 1 а. с. 15).

У листопаді 2014 р. відповідна перевірка проведена, за її результатами складено акт від 19.11.2014 р. № 5763/14-02-22-02/31946649 (т. 1 а. с. 26-132).

Під час перевірки серед іншого встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий-березень і червень-липень 2014 р. на загальну суму 54041,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № НОМЕР_1 на суму 81061,50 грн. (т. 1 а. с. 10).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

За період, який перевірявся відповідачем, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними постачальниками:

-ТОВ "Юкей Груп" договір від 03.02.2014 р. № 735/25 про поставку предметів промислової гігієни та засобів індивідуального захисту. Сторони підписали видаткові та податкові накладні, розрахунки проведені в безготівковій формі (т. 1 а. с. 135-146);

-ТОВ "Куббера" договір від 03.03.2014 р. № 123/64 про поставку робочого одягу, взуття, рукавиць. Сторони підписали видаткові та податкові накладні, розрахунки проведені в безготівковій формі (т. 1 а. с. 147-163);

-ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" договір від 02.06.2014 р. № 06/32 про поставку предметів промислової гігієни та засобів індивідуального захисту. Сторони підписали видаткові та податкові накладні, розрахунки проведені в безготівковій формі (т. 1 а. с. 164-177);

-ТОВ "ЛЕО Принт" договір від 01.07.2014 р. № 188/11 про поставку спецодягу та засобів індивідуального захисту. Сторони підписали видаткові та податкові накладні, розрахунки проведені в безготівковій формі (т. 1 а. с. 178-186).

Придбану продукцію позивач в подальшому реалізував ряду контрагентів, на доказ чого надано договори, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ і банківські виписки щодо оплати товару (т. 1 а. с. 187-250, т. 2 а. с. 1-147).

В акті перевірки відповідач посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Акт перевірки позивача містить посилання на акт зустрічної звірки ТОВ "ЛЕО Принт", яким не підтверджено господарські операції між ТОВ "ЛЕО Принт" і контрагентами-постачальниками та покупцями. Предметом дослідження зустрічної звірки не були безпосередньо операції ТОВ "ЛЕО Принт" з позивачем.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачальників, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обовязок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, позивач подав первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами. Відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності операцій, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами, на підставі яких формується податковий кредит з ПДВ. Зважаючи на невеликі розміри партій товару, обґрунтованим виглядає пояснення позивача, що товар перевозився без замовлення транспортних послуг. Подальший продаж товарів контрагентам-покупцям також доводить товарність операцій.

Відповідач лише вказав, без відповідних доказів, на нереальний характер правочинів позивача, що є лише припущенням перевіряючого. У взаємовідносинах з позивачем контрагенти виконали свої зобовязання у повному обсязі.

Одним із доводів позивача є безпідставність проведення перевірки, оскільки позивач надав усі необхідні документи на обовязкові запити відповідача. Суд не досліджує даний аргумент, оскільки позивач надав лише супровідні листи на запити відповідача, в яких не зазначено реквізити документів, які надавалися ДПІ. Запити відповідача в матеріалах справи відсутні. З огляду на те, що сторони не надали достатньо доказів на підтвердження чи спростування безпідставності проведення перевірки, суд не надає правову оцінку зазначеним доводам. Крім того, позивач не оскаржує наказ про призначення перевірки.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, а відповідач не надав доказів на підтвердження висновків акту перевірки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн. (т. 1 а. с. 4), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01.12.2014 р. № НОМЕР_1.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс-Миколаїв" (ідентифікаційний код 31946649) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська