Court ruling № 45632021, 15.05.2015, Luhansk Regional Court of Appeal

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Кострицький В.В

Справа № 425/96/14-ц

Провадження № 22ц/782/85/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Кострицького В.В.

суддів Коновалової В.А., Фарятьєва С.О.

при секретарі Коротенку С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення дії, що порушує право,

встановила:

В січні 2014 року позивачка звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області із вказаним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просила зобовязати ОСОБА_2 припинити зберігати автомобільний транспорт та паливно-мастильні речовини на земельній ділянці за адресою: м. Рубіжне, вул. Радянська, 87.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2015 року позов задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_2 припинити зберігання на земельній ділянці площею 600 кв.м., яка розташована за адресою: місто Рубіжне Луганської області, вулиця Радянська, будинок 87, вантажний автомобільний транспорт у вигляді сідельного тягача марки «MAN» (реєстраційний номер: ВВ8545АМ) та напівпричіп (бортовий тентовий) марки «HOFFMANN» (реєстраційний номер: ВВ7540ХХ). У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою на нього, просив повністю скасувати вказане рішення, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, оскільки воно суперечить чинному законодавству та обмежує конституційні права відповідача, зокрема, право на належне здійснення підприємницької діяльності, право на вільне, без будь-яких обмежень, використання земельної ділянки на який знаходиться його житловий будинок.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які приймали участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції, на підставі належних та допустимих доказів, правильно встановлені обставини того, що місце проживання сторін по справі є житловою зоною і місце зберігання відповідачем великовантажного автомобіля та напівпричепу на земельній ділянці, призначеної для обслуговування житлового будинку, не являється спеціально відведеними майданчиком для зберігання транспорту, що є підставою для застосування частини 2 статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка містить пряму заборону власникам (користувачам) транспортних засобів зберігати їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками. Апелянт в скарзі та представник апелянта в судовому засіданні не спростовує доводів позивача, що зберігання транспортних засобів має наслідком задимлення і ділянки позивача шкідливими викидами роботи дизельного двигуна автомобіля, створення неприємного запаху та шумового забруднення. Тобто питання доведеності спричинення шкоди позивачу не є предметом апеляційної скарги.

Апелянт у скарзі просить про закриття провадження у справі, однак не наводить жодних підстав для закриття провадження, що виключає можливість задоволення зазначених вимог апелянта. Зазначених підстав не навів і представник апелянта в судовому засіданні.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що в матеріалах справи не перебуває жодного доказу судом першої інстанції не встановлено обставин, за якими є підстави вважати, що місце проживання сторін по справі є житловою зоною за відсутністю доказів того, що садибні ділянки сторін і ця частина міста Рубіжне як «житлова зона» позначена належно встановленим знаком 5.31 ПДР.. В судовому засіданні надано відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_4 землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради № 108 від 13 травня 2015року, згідно з яким ділянки № 85, 87 по вулиці Радянській знаходяться у житловій зоні згідно з Генеральним планом та планом зонування м. Рубіжне. На думку колегії суддів наявність чи відсутність дорожнього знаку 5.31 не є значимим для визначення житлової зони. З огляду на досліджені судом докази судом першої інстанції правильно встановлено, що місце проживання позивача та відповідача є житловою зоною. Крім того, відповідь за № 108 від 13 травня 2015року містить відомості про відсутність спеціально відведеного майданчику по вулиці Радянській № 87 за місцем проживання відповідача, В матеріалах справи досліджені докази наявності на території міста спеціально створених стоянок для великовантажного транспорту.

Враховуючи наведені обставини та докази справи судом першої інстанції вірно застосуванні частина 2 статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо заборони відповідачу зберігати транспортні засоби на ділянці, яка за призначенням слугує для обслуговування житлового будинку. При цьому апелянт не наводить доводів щодо визначення, в установленому порядку, свого місця проживання в іншій не житловій зоні, заклавши в обгрунтування своєї скарги протиріччя як право власника житлового будинку, у якому він проживає та зареєстрований, використовувати земельну ділянку не за призначенням для обслуговування будинку, стверджуючи, що це не житлова зона.

Апелянт вважає, що не прийнято судом до уваги відсутність заборони апелянту як власнику вантажного транспортного засобу його рух, зупинку, стоянку по вулиці Радянській і його зберігання на земельній ділянці, однак згідно з пунктом 26.2.ПДР «У житловій зоні забороняється: а) транзитний рух транспортних засобів; б) стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів; в) стоянка з працюючим двигуном; г) навчальна їзда; г) рух вантажних автомобілів.. тракторів, самохідних машин і механізмів (крім тих, що обслуговують об'єкти і громадян, виконують технологічні роботи або належать громадянам, що проживають у цій зоні).» Зазначена норма ПДР коресподується з частиною 2 статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки прямо забороняє стоянку транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і дозволяє рух, ані стоянку чи зберігання транспортних засобів у житловій зоні.

На думку апелянта судом не визначено підстави для припинення зберігання напівпричепу, який не має впливу на навколишнє середовище та на здоровя позивача і створення їй небезпеки. Однак , за пунктом 1.10 ПДР причеп - транспортний засіб. До такого транспортного засобу відносяться напівпричепи і причепи-розпуски. З огляду на формулювання у частині 2 статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» до заборона стосується всіх транспортних засобів. При цьому слід відзначити, що втрачається сенс заборони зберігання великовантажного автомобіля без заборони зберігання напівпричепу, оскільки його використання неможливо без застосування великовантажного автомобіля у подвірї житлового будинку, не призначеного для цього.

Апелянт посилається , що в судовому рішенні чітко не визначено яку небезпеку для життя і здоровя позивача створює перебування транспорту належного іншим громадянам на вул.Радянській. Однак, зазначене не є предметом судового розгляду.

Судом правильно застосовані норми матеріального права та доведено матеріалами справи, за якими достатньо обгрунтовано порушення немайнового права для заборони дій, що таке право порушають. Вирішення даного спору має і дискреційний характер з огляду на приписи норм Земельного кодексу України. (стаття 96,103,104 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд визнає, щовисновки, які суд вважав установленими, відповідають дійсності, оскільки він дійшов їх на підставі дослідженихматеріалівсправи і відповідно до вимог ст.212 ЦПК України дав оцінки всіхдобутих у ході судового розгляду доказів.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд дав невірну оцінку доказам, неспроможні.Апелянтне надав в апеляційній інстанції нових доказів, неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.

За таких обставинапеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду - без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

Керуючись. ч.1ст. 308,ст. ст 313- 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: