Court ruling № 45625780, 08.06.2015, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 372/4278/14-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/2144/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 42 08.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С. , Журби С.О.,

При секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, відшкодування шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій зазначив, що він зареєстрований у спірній квартирі, яка придбана сторонами під час шлюбу, має право власності на 1/4 частину квартири, однак відповідачка перешкоджає йому користуватись квартирою, хоч іншого житла у нього немає. Просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1, зобовязати ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні належної йому 1/4 частиною квартири, стягнути з ОСОБА_2 на його користь заподіяну моральну шкоду в сумі 1000 грн. та судові витрати. .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 01 березня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17 серпня 2013 року, мають спільну неповнолітню дитину сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає із ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами, а також визнається сторонами.

У період шлюбу, 15 березня 2008 року, сторонами було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, витягом про державну реєстрацію, технічним паспортом.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 09 серпня 2011 року ОСОБА_3 було засуджено за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є власністю засудженого, що підтверджується вироком.

В межах виконавчого провадження, з прилюдних торгів, відповідачем ОСОБА_2 було придбано належну позивачеві ОСОБА_3 1/4 частину спірної квартири, що підтверджується актом про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 19 квітня 2014 року.

Таким чином, на час вирішення справи судом, позивачеві на праві спільної часткової власності належить 1/4 частина квартиру АДРЕСА_1, інші 3/4 частки квартири належать ОСОБА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивач звертався з заявою до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області з приводу перешкоджання його вселенню у квартиру, що підтверджується висновком дільничного інспектора міліції Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 01 липня 2014 року, листом Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області № 6503, від 07 липня 2014 року.

Згідно з ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення як співвласника квартири.

За правилами ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Достатніх і переконливих доказів на підтвердження доводів позову про те, що відповідач чинила або чинить позивачеві перешкоди у користуванні спірною квартирою позивачем суду не подано, сторони визнали, що після звільнення ОСОБА_3 із місць позбавлення волі, позивач проживає у своїх родичів в Білоцерківському районі, тому позов в цій частині суд вважає необґрунтованим.

Оскільки позивач має право проживання у спірній квартирі як власник, у судовому порядку не визнавався таким, що втратив право користування жилим приміщенням, тому, колегія суддів погоджується з думкою Обухівського районного суду Київської області про те, що він має передбачене і захищене законом право проживання у спірній квартирі.

Так як ОСОБА_2 заперечує проти вселення позивача в спірну квартиру, з тих підстав, що вважає неможливим сумісне з ним проживання, тому, Обухівський районний суд Київської області прийшов до правильного висновку про те, що порушені права позивача в частині вселення у житлове приміщення підлягають судовому захисту.

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В ч.1 ст. 11 ЦПК України вказано, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Достатніх і переконливих доказів на підтвердження доводів позову про те, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою, і йому, протиправними діями ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду позивачем суду не надано.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_3 в задоволенні вказаних позовних вимог є правильним.

Так як Обухівський районний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: