Court ruling № 45601938, 22.06.2015, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

22 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А.,суддів:Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., -розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Пре» до ДПІ про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Вищий адміністративний суд України постановою від 11 березня 2015 року касаційну скаргу товариства задовольнив, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року скасував, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва про задоволення позову залишив в силі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС.

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року і постанов Верховного Суду України від 5 березня 2012 року та 21 січня 2011 року які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що операції позивача з контрагентом здійсненні в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні операцій.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову товариства, зазначив, що суди дійшли вірного висновку про те, що фінансово-господарська діяльність товариства здійснювалась поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між товариством та контрагентами є фіктивними правочинами, та таким, що вчиненні без наміру створення правових наслідків.

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Що ж стосується посилання в заяві на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року та 21 січня 2011 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, то слід зазначити наступне.

Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» статтю 237 КАС, яка установлювала підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, викладено у новій редакції, якою серед іншого до таких підстав додатково віднесено невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частини першої статті 237 КАС). Зазначений Закон набрав чинності 28 березня 2015 року.

Таким чином перегляду Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, підлягають лише ті рішення суду касаційної інстанції, які ухвалені цим судом після набрання чинності вищевказаним законом, тобто після 28 березня 2015 року. Отже, ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2015 року не може бути переглянута Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.

Крім того, такі рішення не можуть братися до уваги, оскільки у зазначених справах Верховний Суд України скасував рішення Вищого адміністративного суду України і справи направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Пре» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за заявою про перегляд Верховним судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких

Судді: В.Л. Маринченко

І.Л. Самсін