Court ruling № 45382997, 09.06.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/63962/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Ємельянової В.І.

Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірним наказ Міністерства соціальної політики України №175к від 28.02.2014 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Департаменту управління персоналом та організаційно - документального забезпечення з 03.03.2014. Поновлено позивача на посаді директора Департаменту управління персоналом та організаційно - документального забезпечення з виплатою середньомісячної заробітної плати за дні вимушеного прогулу з 22.04.2014 по дату винесення судом рішення в розмірі середньоденного заробітку позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наказом Міністерства соціальної політики України №95-к від 01.03.2013 ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника Управління кадрового забезпечення Міністерства соціальної політики України за погодженням з Національним агентством України з питань державної служби лист від 28.02.2013 № 871/80-13.

У подальшому наказом Міністерства соціальної політики України №159-к від 21.03.2013 позивача було призначено на посаду директора Департаменту управління персоналом та організаційно-документального забезпечення.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 175-к від 28.02.2014 ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Департаменту управління персоналом та організаційно-документального забезпечення з 03.03.2014 відповідно до статті 7 Кодексу законів про працю України та виплачено компенсацію за невикористані 17 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки за стаж державної служби

Підставою прийняття спірного наказу слугував пункт 9 Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 №912 та лист Нацдержслужби України від 20.03.2013 №1323/80/13, а саме: порушення процедури прийняття позивача на посаду директора Департаменту управління персоналом та організаційно-документального забезпечення за відсутності погодження Національного агентства України з питань державної служби.

Позивача було ознайомлено з оскаржуваним наказом 28.02.2014, однак від підпису про ознайомлення ОСОБА_2 відмовився, про що складено відповідний акт від 28.02.2014.

Так суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову, а суд апеляційної інстанції відмовляючи в його задоволенні, не дослідили та не надали належної правової оцінки тому, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства соціальної політики України № 175-к прийнятого 28 лютого 2014 року слугував лист Нацдержслужби України №1323/80/13 від 20 березня 2013 року. Судами попередніх інстанцій не було досліджено та встановлено, чому відповідач прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 лише через рік після одержання відповіді від Нацдержслужби України, крім того належним чином не надав оцінку змісту листа Нацдержслужби України №1323/80/13 від 20 березня 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді В.І. Ємельянова

В.В. Швець