Court ruling № 4518036, 08.07.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

К/С № К-6802/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2009 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Кравченка О.Б.

відповідача Ясніцької Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2008 р.

у справі № 1/869/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2007 р., адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00007140/0 від 26.10.2007 р. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області на користь ТОВ «Нібулон» 3,40грн. судового збору.

СДПІ по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що оскільки податок на додану вартість разом із сумою кредиторської заборгованості був повернутий постачальником товару позивачеві у липні 2007 року, то фактичної оплати у червні 2007 року не відбулося, що, в силу вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), виключає право на включення до розрахунку бюджетного відшкодування липня 2007 року фактично не сплачених сум податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року № 820/40/14291113 від 22.10.207 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), що зумовило завищення бюджетного відшкодування за липень 2007 року на суму 2083333 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що підприємство не має підстав для включення 2083333 грн. до рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування липня 2007 року, оскільки грошові кошти у розмірі 12499997,50грн. (в т.ч. ПДВ 2083333 грн.) фактично було повернуто товариством з обмеженою відповідальністю «Ранг» у липні 2007 року на розрахунковий рахунок позивача за фактично невідвантажену продукцію, тобто фактичної сплати податку на додану вартість постачальникові товару у червні 2007 року не відбулося.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00007140/0 від 26.10.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2007 року на 2083333 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача усіх правових підстав для заявлення у липні 2007 року до бюджетного відшкодування відємного значення на суму 2083333грн., розрахованого згідно з абзацом першим п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) у червні 2007 року та зарахованого до складу податкового кредиту наступного податкового періоду липня 2007 року, як то передбачено абзацом третім п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону.

В силу вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст.7 цього ж Закону у позивача у липні 2007 року виникло право на бюджетне відшкодування на ту частину відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг).

Як було достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у червні 2007 року перерахував постачальникові товару ТОВ «Ранг», який у цьому ж періоді виписав податкові накладні, на розрахунковий рахунок кошти на загальну суму 13907281,30 грн., у тому числі ПДВ 2317880,22 грн., тобто сплата позивачем вказаному постачальникові товару суми податку на додану вартість у червні 2007 року фактично відбулася.

Отже, позивач правомірно заявив за липень 2007 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у межах суми, фактично сплаченої у попередньому податковому періоді червні 2007 року постачальникам товарів (робіт, послуг), до якого увійшов і сплачений ТОВ «Ранг» податок на додану вартість на суму 2083333 грн.

Повернення у липні 2007 року ТОВ «Ранг» на розрахунковий рахунок позивача кредиторської заборгованості у сумі 12499997,5 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2083332,91 грн., у звязку з чим у липні 2007 року даним постачальником були виписані на адресу позивача коригуючи накладні, зумовлює необхідність відповідного коригування сум податкового кредиту отримувачем товару за наслідками такого податкового періоду шляхом зменшення його суми.

Податковий же кредит липня 2007 року, в свою чергу, за вимогами п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) візьме участь у розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, який буде розраховуватись у липні 2007 року, і, в силу вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, може вплинути на бюджетне відшкодування, право на заявлення якого у позивача може виникнути лише у наступних після липня 2007 року податкових періодах.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2008 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.І. Степашко