№ 4513036, 08.07.2008, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2-а-1619\2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2008 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сорочко C.O.,

при секретарі Ясинському .Г.,

з участю представника позивача Гадзан І.Ю.,

представників відповідача Смальохи Л.О., Корінь Н.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода» ( далі - ПСГП «Злагода») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 27398 грн. 25 коп. та пені в розмірі 253 грн. 12 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в ПСГП «Злагода» середньооблікова кількість штатних працівників складає 172 осіб, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 7 особи. Відповідно поданого відповідачем звіту у ПСГП «Злагода» працювало 2 особи, яким встановлена інвалідність. Таким чином відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за 5 нестворених робочих місця.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити, оскільки підприємством подавався постійно звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та оголошення в газетах, але з центру зайнятості жодного працівника-інваліда направлено не було та самостійно ніхто не звертався, а тому вважають, що вини відповідача за не створення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №1442\11722.

Крім того, відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тому посилання відповідача на те, що підприємством створені робочі місця для інвалідів, але вони не зайняті, оскільки такі особи не направлялись центром зайнятості є неправомірним, так як відповідно до вимог Закону обов'язок працевлаштування покладено на роботодавця.

Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві ПСГП «Злагода» в 2007 році становила 172 особи та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 7 особи. Вказані робочі місця на підприємстві відповідача у 2007 році були зайняті двома інвалідами.

Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2007 рік на підприємстві відповідача складає 942500 грн., а середньорічна заробітна плата штатного

працівника становить 5479 грн. 65 коп. Таким чином за п'ять нестворених робочих місця штрафні санкції становлять 27398 грн. 25 коп.

Враховуючи, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Постановою Національного банку України від 29.12.2007 року № 492 встановлена з 01.01.2008 року облікова ставка у розмірі 10% річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 253 грн. 12 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода», задовольнити.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода» (р\р 26002005459 в Полікомбанк м. Чернігів, МФО 353100, код 30626542) в дохід державного бюджету України (отримувач: державний бюджет Корюківського району, банк ГУДКУ в Чернігівській області, рахунок: 31215230700235, МФО 853592, код ЄДРПОУ 22824026) адміністративно-господарські санкції в розмірі 27398 (двадцять сім тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 25 коп. та пені розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 12 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.