Court ruling № 44832744, 03.06.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/3137/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012

у справі № 2а-1670/1672/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаад" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001401502/55.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві транспортних послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Кремавтобуд» (далі - ТОВ «Кремавтобуд») підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних послуг задекларованим контрагентом (ТОВ «Кремавтобуд») та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено,що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання взаємовідносин з ТОВ «Кремавтобуд» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011.

За результатами цієї перевірки Інспекцією було складено акт від 14.02.2012 № 828/15-322/36007655 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 245 037,50 грн. (у тому числі 163 358,33 грн. за основним платежем та 81679,17 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про незаконне відображення позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання послуг з перевезення вантажу у названого постачальника.

Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що даний висновок податкового органу ґрунтується на установлених у ході здійснення зустрічно-перевірочних заходів з податкового контролю обставинах щодо:

відсутності у ТОВ «Кремавтобуд» майна, транспортних засобів, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок;

неперебування цього контрагента за місцезнаходженням;

заперечення керівником ТОВ «Кремавтобуд» ОСОБА_1 своєї причетності до діяльності цього товариства та до підписання будь-яких первинних документів від імені цієї юридичної особи (що підтверджується й висновком експертизи, проведеної під час податкової перевірки).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договір перевезення вантажу від 01.11.2011 № 01/11, специфікації, рахунок-фактура, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату товару в безготівковому порядку) спростовують висновки Інспекції та підтверджують реальність виконання господарських операцій з ТОВ «Кремавтобуд».

Судами також встановлено, що розглядувані послуги з перевезення були замовлені позивачем для виконання своїх зобов'язань з поставки транспортно-експедиційних послуг перед третіми особами.

При цьому суди об'єктивно відхилили посилання Інспекції на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названим контрагентом з огляду на відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, оскільки податковим органом не доведено зв'язок цього факту з неможливістю виконати ТОВ «Кремавтобуд» договірних зобов'язань перед позивачем. Так, основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб; так само і особи, необхідні для виконання поставок послуг з перевезення вантажу, можуть бути залучені на умовах найму.

Відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що спірні послуги насправді не поставлялися позивачеві.

Доводи податкового органу про підписання первинних документів від імені спірного контрагента невстановленою особою також не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Адже платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Інспекцією не доведено, що позивач діяв без належної обережності і йому мали бути відомо про порушення, допущені контрагентом, або що діяльність платника спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових обов'язків.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Товариства на податковий кредит та реальність господарських операцій підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

За таких обставин, керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

2. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 у справі № 2а-1670/1672/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько