№ 44792237, 11.06.2015, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/1525/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю представників сторін

від позивача Кузьміч Т.Б.,

Соколенка Т.В.,

від відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Оіл» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акура Оіл» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 19.12.2014 № 0030661501, від 19.02.2015 № 0002711502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем господарського та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «АКУРА ОІЛ» співпрацювало із TOB «Азонтес» відповідно до укладених договорів.

Реальність вищезазначених договорів підтверджується наступними первинними документами: договорами, додатковими угодами, податковими накладними, сертифікатами відповідності, податковими деклараціями, товарно-транспортними накладними, реєстром товарно-транспортних накладних, змінними звітами АЗС, х -звітами, паливними ваучерами, актами приймання-передачі нафтопродуктів, описами майна АЗС прийнятого в оренду.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, а тому вважає, оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 174-178), в яких зазначено, що в ході перевірки відповідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631 встановлено, що у ТОВ «Акура Оіл» наявна кредиторська заборгованість за придбані паливно-мастильні матеріали по розрахунками з ТОВ «Азонтес», а саме: станом на 30.09.2014 у сумі 51567 213,39 грн; станом на 31.10.2014 у сумі 78566691,75 грн.

Посадовими особами ТОВ «Акура Оіл» для перевірки не були надані наступні документи: товарно-транспортні накладні; копії сертифікатів відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката та копії паспортів якості на товар, придбаний у ТОВ «Азонтес»; документи що підтверджують транспортування ПММ по ланцюгу від ТОВ «Азонтес» - ПАТ «Дніпронафтопродукт» - АЗС ТОВ «Акура Оіл»; акти приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю та інформації щодо проведення розрахунків із ТОВ «Азонтес».

Наявна податкова розбіжність, що виникла у зв'язку з неподанням ТОВ «Азонтес» за вересень та жовтень 2014 року податкових декларацій з ПДВ. Відповідно ТОВ «Азонтес» не були задекларовані податкові зобов'язання за вказані періоди та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних вищезазначені податкові накладні, виписані покупцю ТОВ «Акура Оіл».

За даними АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Азонтес» має платника податків 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що прийняті у повній відповідності до норм чинного податкового законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви із додатковими поясненнями, заперечення на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «АКУРА ОІЛ» (ЄДРПОУ 38341143) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 05.09.2012, взято на податковий облік ДПС від 06.09.2012 за № 11434 та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові, є платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки від 09.12.2014 № 2823/15/38341143 (а. с. 11). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Акура Оіл» (код за ЄДРПОУ 38341143) з питань достовірності, повноти декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень 2014 року.

За результатом перевірки складено акт від 09.12.2014 № 2823/15/38341143 (а. с. 10-26).

На підставі вищезазначеного акту та викладених у ньому порушень ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19.12.2014 № 0030661501 (а. с. 27), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 16840026,00 грн, у т.ч. за основним платежем 11226684,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5613342,00 грн;

- від 19.02.2015 № 0002711502 (а. с. 28), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 321774 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено до Державної фіскальної служби України, однак рішенням від 16.04.2015 № 8000/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а. с. 29-36).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «АКУРА ОІЛ» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Азонтес» відповідно до укладених договорів.

Між ТОВ «АКУРА ОІЛ» та ТОВ «Азонтес» було укладено договори поставки нафтопродуктів № НП-209 від 01.09.2014, № НП-257 від 22.09.2014, № НП-279 від 01.10.2014, № НП-337 від 21.10.2014 (а. с. 88-89, 92-93, 95-96, 98-99), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів та додаткові угоди (а. с. 90, 91, 94, 97, 100, 186-189).

Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

На суму податкових зобов'язань контрагентом ТОВ «Акура Оіл» виписано податкові накладні: від 30.09.2014 № 9, № 74, № 8, від 31.10.2014 № 108, № 166 (а. с. 106-110).

Крім того, суду надано податкові декларації (а. с. 115-125, 129-139) та квитанції № 2 (а. с. 127, 128, 141, 142).

Факт отримання придбаного у ТОВ «Азонтес» товару підтверджується: укладеними актами приймання-передачі нафтопродуктів (а. с. 101-105).

Крім того, на підтвердження наявності складських приміщень, автозаправних станцій, можливості здійснення господарської діяльності суду надано: договори суборенди/оренди автозаправних станцій (АЗС та АГЗС) від 02.06.2014 № 1-АЗС (а. с. 55-57), від 02.06.2014 № 3948 (а. с. 60-61), від 05.09.2014 № 08-АГЗС (а. с. 64-67), від 02.06.2014 № 68 (а. с. 69), від 02.06.2014 № 3953 (а. с. 72-73), від 02.06.2014 № 27-АЗС (а. с. 75-77), від 02.06.2014 № 74 (а. с. 80-81), від 02.06.2014 № 3957 (а. с. 83), від 02.06.2014 № 29-АЗС (а. с. 85-86), акти прийому-передачі АЗС (а. с. 58, 63, 68, 70, 74, 78, 84), додатки до договорів (а. с. 59, 79, 87), описи майна АЗС переданого в оренду № 1 (а. с. 71, 82), відповідно до умов даних договорів, ТОВ «Акура Оіл» прийняло в тимчасове платне користування на умовах оренди автозаправні станції разом із устаткуванням (майном).

На підтвердження здійснення перевезень нафтопродуктів ТОВ «Торговий дім «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» позивачем надано товарно-транспортні накладні (а. с. 147-154, 158-164), в яких у графі «Вантажоодержувач» вказано адресу орендованих автозаправних станцій.

Дані товарно-транспортні накладні були сформовані у відповідні реєстри (а. с. 143-146, 155-157).

Крім того, на підтвердження факту реалізації придбаних нафтопродуктів на орендованих автозаправних станціях позивач надав змінні звіти по АЗС та Х-звіти, та паливні ваучери (а. с. 162-173).

Відповідність придбаних нафтопродуктів державним стандартам підтверджується сертифікати відповідності (а. с. 190-193).

Перевезення придбаних у ТОВ «Азонтес» нафтопродуктів відбувалось за рахунок контрагентів позивача відповідно до умов укладених договорів на нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт», з яким ТОВ «Акура Оіл» уклало договір зберігання договір зберігання № 4131 від 21.07.2014 (а. с. 111-112).

Згідно із умовами цього договору зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності (товар) які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою (п.п. 1.1).

Транспортування нафтопродуктів від зберігача на орендовані автозаправні станції відбувалось за рахунок позивача, що підтверджується укладеним між ТОВ «Акура Оіл» та ТОВ «Торговий дім «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» відповідно до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 62 від 01.06.2014 (а. с. 113-114).

Відповідно до умов даного договору перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж (нафтопродукти, вода для калібрування резервуарів АЗС) до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а також здійснювати відкачування й зливання нафтопродуктів, а замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення та відкачування і/або зливання в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим договором.

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «АКУРА ОІЛ», містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу недійсності правочинів укладених позивачем із контрагентами, відповідач посилається лише на наявність кредиторської заборгованості за придбані паливно-мастильних матерів; не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, копій сертифікатів відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката та копії паспортів якості на товар, придбаний у ТОВ «Азонтес»; документи що підтверджують транспортування ПММ по ланцюгу від ТОВ «Азонтес» - ПАТ «Дніпронафтопродукт» - АЗС ТОВ «Акура Оіл»; акти приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю та за кількістю; інформації щодо проведення розрахунків із ТОВ «Азонтес», а також на наявність податкової розбіжності, що виникла у зв'язку з неподанням ТОВ «Азонтес» за вересень та жовтень 2014 року податкових декларацій з ПДВ, оскільки ТОВ «Азонтес» не були задекларовані податкові зобов'язання за вказані періоди та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних вищезазначені податкові накладні, виписані покупцю ТОВ «Акура Оіл».

За даними АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Азонтес» має платника податків 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

На момент вчинення правочинів у відповідності до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що не заперечується сторонами у судовому засіданні та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено свої тверджень щодо неможливості здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ «Азонтес» у зв'язку з незнаходженням його за своїм місцезнаходженням, а його доводи, що на момент перевірки вже були внесені такі відомості не приймаються судом до уваги.

Згідно укладених договорів поставки між ТОВ «АКУРА ОІЛ» та ТОВ «Азонтес» № НП-209 від 01.09.14, №НП-257 від 22.09.14, № НП-279 від 01.10.14, № НП-337 від 21.10.14, а саме п. 4.1. товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів; та /або АЗС покупця (ІНКОТЕРМС - 2010).

Тобто на момент укладання договорів поставки паливо-мастильні матеріали вже знаходилися в резервуарах нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», тому інформацією ТОВ «АКУРА ОІЛ» щодо того, яким чином паливо-мастильні матеріали були доставлені контрагентом до резервуарів нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «АКУРА ОІЛ» не зобов'язане володіти.

Крім того, товарно-транспортні накладні надано перевізником, а не ТОВ «Азонтес», оскільки перехід права власності на ПММ відбувався за місцем його зберігання.

Доводи відповідача про наявність кредиторської заборгованості за придбані паливно-мастильних матерів на час перевірки спростовуються наданими суду додатковими угодами, відповідно яких покупець здійснює оплату товару шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2015 (а. с. 186-189).

У відповідності до п.п. 5.1. п.п. 5.2. п. 5. вищезазначених договорів поставки покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту приймання передачі товару або інших документів. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України.

У зв'язку з тим, що постачальником товару рахунки щодо сплати за придбані паливо-мастильні матеріали не виставлялись, а також згідно з додатковими угодами (а. с. 186-189), які були укладені між ТОВ «Азонтес» та ТОВ «АКУРА ОІЛ» кінцевий термін сплати не настав, у зв'язку з чим останній і не провів розрахунки з постачальником.

У відповідності до п.п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У зв'язку з тим, що ТОВ «АКУРА ОІЛ» отримало товари раніше ніж сплатило за нього кошти та отримало всі необхідні первинні бухгалтерські документи, то це не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.п. 2.1.3. п. 2 договорів поставки під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти, що і було виконано постачальником, на вимогу покупця (а. с. 88, 92, 95, 98).

Щодо неподання ТОВ «Азонтес» податкових декларацій суд зазначає, що чинним законодавством встановлено індивідуальна відповідальність, тобто за порушення законодавства ТОВ «Азонтесом» позивач не має нести відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Більш того, позивачем у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України було додано із декларацією заяву із скаргою на ТОВ «Азонтес» із доказами отримання паливно - мастильних матеріалів, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Також, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

До того ж, відповідачем не надано належних доказів їх відсутності у контрагента.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо фіктивності або обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є його контрагентом та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, у акті перевірки відсутні посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори виконуються сторонами, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження суми податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Оіл», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 19.12.2014 № 0030661501, від 19.02.2015 № 0002711502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Оіл» судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан