№ 44708523, 30.04.2015, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 квітня 2015 року Справа № 814/628/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лісовської Н.В., суддів: Желєзного І.В., Середи О.Ф., за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55200

доКомісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України , вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01023 провизнання протиправним та скасування рішення від 20.08.2014 р. № 77, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач, Комісія) з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення від 20.08.2014 р. № 77, зобов'язати відповідача визначити за позивачем статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) другої категорії.

Позивач зазначає, що протягом шести місяців приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип'ять і має відповідне посвідчення.

Відповідач надіслав суду лист, в якому зазначив, що за поданням Миколаївської обласної державної адміністрації особова справа позивача розглянута на засіданні Комісії. На підставі представлених документів Комісією відмовлено у визначенні за позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи з наступного:

20.08.2014 р. відповідачем розглянута особова справа позивача, в результаті чого не підтверджено факт виконання ним робіт у зоні відчуження. Рішення оформлено протоколом № 77 і направлено позивачу 11.09.2014 р. ( а. с. 15-16).

Колегія суддів знаходить рішення відповідача безпідставним і таким, що прийнято без урахування всіх обставин, які мають суттєве значення.

Позивач з 24.11.1987 р. до 25.05.1988 р. працював на посаді водія самостійної воєнізованої пожежної частини 17 УВС Київського облвиконкому та приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип'ять.

17.05.1991 р. позивач отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії (а. с. 10).

Крім того, позивач надав суду довідку від 03.05.1988 р. № 24 про те, що він виконував роботи з охорони м. Прип'ять та отримував заробітну плату 125 % (а. с. 11). Надано корінець посвідчення від 27.11.1987 р. № 873, в якому вказано строк відрядження позивача до УВС Київського облвиконкому та підставу (дата і номер наказу про відрядження) (а. с. 12).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження в 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 14 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ та організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 15 Закону, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.01.1997 р. № 51 (далі - Порядок), зазначено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження; військового квитка і довідки командира військової частини або про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Враховуючи тривалий проміжок часу, накази про відрядження позивача до м. Прип'ять не збереглися. Однак п. 2 Порядку зазначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Позивач отримав посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС у 1991 р., тобто на той час існували документи, що підтверджували його статус.

Крім того, довідка пожежної частини від 03.05.1988 р. № 24 підтверджує отримання ним підвищеної заробітної плати, як того вимагає п. 10 Порядку.

Колегія суддів враховує, що факт перебування позивача в зоні аварії на ЧАЕС не заперечується відповідачем. На момент присвоєння статусу ліквідатора, необхідні для цього документи були в наявності, однак зі спливом часу та реорганізацією підприємства не всі вони збереглися, що не може означати безпідставність видачі позивачу посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 20.08.2014 р. № 77, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У той же час не підлягає задоволенню вимога щодо зобов'язання відповідача визначити за позивачем статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки така функція є виключною компетенцією Комісії і суд не може перебирати на себе повноваження з даного питання, зобов'язуючи вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 73,08 грн. (а. с. 4). Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 36,54 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 20.08.2014 р. № 77 в частині не підтвердження факту виконання ОСОБА_1 робіт у зоні відчуження.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 36,54 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені т.. 186 КАС України.

Головуючий суддя Н. В. Лісовська

Судді І.В. Желєзний

О.Ф. Середа