Court ruling № 44649463, 28.05.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/11055/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.;

за участю: представника відповідача - Харченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» до виконуючого обов'язки голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сундалової Марини Володимирівни про визнання протиправною та скасування вимоги, що переглядається за касаційною скаргою Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до виконуючого обов'язки голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сундалової М.В. про визнання протиправною та скасування вимоги.

Зазначали, що оскаржуваною вимогою у Підприємства запитувалась інформація про вартість проживання у гуртожитку, який знаходиться на його балансі.

Посилаючись на те, що підставою для звернення з такою вимогою є лише розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи проведення перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції, просили визнати протиправною та скасувати вимогу про надання інформації від 11 листопада 2014 року № 01/5639.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» визнано банкрутом та перебуває на стадії ліквідаційної процедури, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Болтіка С.М.

На розгляді у Полтавському обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України перебувала колективна заява мешканців гуртожитків в м. Полтава по вул. Пушкіна, 108 та 110, які знаходяться на балансі Підприємства, в частині встановлення плати за житлово-комунальні послуги у розмірі 278 грн за ліжко-місце щомісячно.

11 листопада 2014 року відповідачем винесено вимогу № 01/5639 про надання інформації та документів щодо правового положення та вартості проживання у вказаних гуртожитках.

Розглянувши вказану вимогу, Болтік С.М. надіслав Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України лист від 18 листопада 2014 року № 02-01/277, в якому, посилаючись на статтю 31 Закону України від 16 січня 2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII) та постанову Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» повідомив, що запитувана інформація буде надана після отримання розпорядження Кабінету Міністрів України про проведення перевірки Підприємства.

25 листопада 2014 року відповідачем повторно направлено вимогу про надання інформації та документів, а також повідомлено про наявність справи проти КП «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» № 01-02-50/165-2014, розпочатої за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції та направлено відповідне розпорядження адміністративної колегії від 25 листопада 2014 року № 01/171-р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна вимога про надання інформації направлена з метою розгляду звернення та встановлення фактів наявності чи відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому не є перевіркою такого суб'єкта господарювання, а лише способом одержання необхідної інформації для виконання покладених на орган Антимонопольного комітету обов'язків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, наведених висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3659-XII) у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має, серед іншого, право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 7 Закону № 3659-XII у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України може, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 17 Закону № 3659-XII голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Зазначене кореспондується з приписами підпункту 4 пункту 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482), про те, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках відділення має право вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

Отже, Антимонопольний комітет України має повноваження на витребування від суб'єктів господарювання необхідної для здійснення його повноважень інформації.

Оскаржувана вимога від 11 листопада 2014 року № 01/5639 щодо надання інформації направлена позивачу в зв'язку з розглядом заяви групи громадян, а не проведенням перевірки, що виключає необхідність отримання розпорядження Кабінету Міністрів України про проведення перевірки Підприємства, як це передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Статтею 22 Закону № 3659-XII встановлено, що вимоги органу Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення з межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені строки.

З огляду на встановлені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку, що витребування певної інформації було лише способом одержання необхідних даних для виконання покладених на орган Антимонопольного комітету обов'язків під час розгляду заяви, а не в зв'язку з проведенням перевірки такого суб'єкта господарювання, яка відбувається після початку розгляду справи про захист економічної конкуренції на підставі прийнятого розпорядження про початок розгляду справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач при винесені та направленні вимоги про надання інформації діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Посилання позивача в касаційній скарзі на протиправність дій відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку із відсутністю розпорядження про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та розпорядження Кабінету Міністрів України спростовано судами попередніх інстанцій і не є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Колективного підприємства «Полтавська бавовнопрядильна фабрика» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов