Court ruling № 44639865, 25.05.2015, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 876/4609/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.,

за участі позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Александрова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2015 року у справі № 308/3407/15-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 09.07.2014 року № 244 «Про тарифи на міські пасажирські перевезення».

Одночасно позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони виконавчому комітету Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ: 04053699) вчиняти будь-які дії щодо встановлення тарифів на перевезення одного пасажира автобусами міського сполучення, які працюють у режимі маршрутного таксі в м. Ужгороді, внесення змін до діючих тарифів чи погодження нових до вирішення адміністративного спору по суті.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31 березня 2015 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та заборонено виконавчому комітету Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ: 04053699) вчиняти будь-які дії щодо встановлення тарифів на перевезення одного пасажира автобусами міського сполучення, які працюють у режимі маршрутного таксі в м. Ужгороді, внесення змін до діючих тарифів чи погодження нових до вирішення адміністративного спору по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, вважає таку незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України. Просить ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Позивач ОСОБА_1 в запереченні на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та просить залишити її без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач надав пояснення аналогічні викладеним в запереченні, проти апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Забезпечуючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є підставною до задоволення, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх невірними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р., застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Колегія суддів вважає, що позивачем не подано суду доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті не тільки в межах позовних вимог та бути співрозмірними з позовними вимогами.

Оцінюючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовані заходи забезпечення позову, які передбачені ст.117 КАС України та підстав для застосування таких немає.

Вказані вище обставини судом першої інстанції не враховано при прийнятті ухвали про забезпечення позову, дані обставини є безсумнівною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 202, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2015 року по справі № 308/3407/15-а про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони виконавчому комітету Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ: 04053699) вчиняти будь-які дії щодо встановлення тарифів на перевезення одного пасажира автобусами міського сполучення, які працюють у режимі маршрутного таксі в м. Ужгороді, внесення змін до діючих тарифів чи погодження нових до вирішення адміністративного спору по суті, скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.І.Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали виготовлено 30.05.2015 р.