№ 44634310, 21.04.2015, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" квітня 2015 р. справа № 808/7112/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. у справі №808/7112/13-а

за позовом управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин»

про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

встановив:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року в розмірі 95493 грн. 85 коп..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. позов задоволено частково, а саме:

- стягнуто з відповідача суму заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 за період з травня по серпень 2013 року, а саме по пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 4 166,99 грн. 99 коп. на користь позивача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду в частині задоволення позову мотивована тим, що відповідач погодився з розрахунками позивача щодо пенсіонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивована тим, що пенсіонери ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 набули права на пенсію відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсіонери ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 набули право на отримання пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 100 «Про пенсійне забезпечення», оскільки мають стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці станом на 01.01.1992

року, тобто до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій підприємством в даному випадку чинним законодавством не передбачено. Розмір пенсії, виходячи з якого позивач повинен здійснювати розрахунки для визначення розміру відшкодування з боку відповідача, визначений в протоколі про призначення пенсії, що складається під час виходу особи на пенсію, проте, розрахунок суми позову позивачем було складено на підставі відомостей про фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які є більшими від сум, зазначених у протоколах про призначення пенсій. Позивач порушив вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., щодо повідомлення відповідача про суму заборгованості та не направив відповідачу вимогу про сплату недоїмки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема позивач зазначив, що всі пенсіонери, яким була виплачена пільгова пенсія за списком №2 набули право на пенсію за пільговими умовами після 01.01.1992 року, тобто після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримують пенсію відповідно до ст.13 цього Закону.

Згідно п. 6.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. (далі - Інструкція №21-1), додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Відмінність розмірів пенсій, що виплачуються в поточному році від розмірів, які зазначені в протоколах про призначення пенсій, полягає у їх збільшенні внаслідок перерахунку. Так у постанові Верховного Суду України від 12.06.2012 року по справі № 21-107а12 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із того, що «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» відрізняються від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить її основний розмір.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що колишнім працівникам ПАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин»- ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на підставі наданих відповідачем довідок, у період з 2003-2011 рр. було призначено пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивачем у період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року було здійснено витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 95 493 грн. 85 коп..

Правова позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що витрати на виплату за доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не підлягають відшкодуванню, оскільки вони набули право на пенсію на пільгових умовах або відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», або до набрання законної сили Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а здійснені витрати перевищують розмір пенсії на момент її призначення.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Зі змісту наведених положень вбачається, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п."а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року №№ 21-251а12, 21-293а12, від 17 грудня 2013 року у справі №21-453а13.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, що витрати позивача за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не підлягають відшкодуванню, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено звільнення відповідача від компенсації зазначених витрат у зв'язку з набуттям права на отримання пільгової пенсії за списком №1 відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» або до набрання законної сили Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 п.п.6.1 п.6 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» №21-1 від 31.12.2003 р. (далі - Інструкція № 21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. N384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, одним із основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пенсійний фонд України має право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

За приписами пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції № 21-1.

Оскільки відповідно до норм Інструкції № 21-1 обов'язок щодо відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій пов'язаний з отриманням розрахунків, що надсилаються органами Пенсійного фонду України на початку року, платникам не надано право ухилятись від виконання цього обов'язку.

Крім того, відповідно до абз.1 п. 6.8 Інструкції № 21-1 у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до п.9.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-2, за бажанням платника органами Пенсійного фонду проводиться звірення розрахунків за всіма платежами, які сплачуються ним за звітний період. За платежами, за якими виникли розбіжності, за бажанням платника друкуються картки особових рахунків платників.

Звірення розрахунків оформляється складанням акта, про що робиться відмітка у книзі обліку актів звірення розрахунків платників, яка ведеться у відділі обліку надходження платежів, за формою згідно з додатком 2. Акт звірення складається у розрізі карток особових рахунків платників у довільній формі з використанням можливості програмного забезпечення.

При збігові сальдо розрахунків за даними платника з даними органу Пенсійного фонду розрахунки на 1 січня вважаються звіреними. Якщо сальдо розрахунків на 1 січня за даними платника не збігається з даними відповідного органу Пенсійного фонду, то акт звірення є підставою для здійснення перевірки в порядку, встановленому законодавством.

Отже, відповідач не позбавлений можливості з'ясувати питання щодо фактичної виплати пенсії під час звірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1, з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року. Розрахунки отримані позивачем, в судовому порядку не оскаржені.

Також колегія суддів зазначає, що не направлення відповідачу вимоги про сплати недоїмки відповідно до положень Інструкції № 21-1, на що посилається суд першої інстанції, не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, в судовому порядку у випадку несвоєчасного відшкодування або не відшкодування підприємством цих виплат.

У судовому засіданні колегія суддів дослідила надані позивачем додаткові матеріали - докладний розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за травень-серпень 2013 року з розмежуванням фінансування пенсійних виплат, який підтверджує розмір фактично здійснених виплат, що підлягають відшкодуванню відповідачем, в сумі 95493 грн. 85 коп..

На час розгляду справи відповідач заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 1, в сумі 95 493 грн. 85 коп. за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року в добровільному порядку не погасив, тому колегія суддів приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. у справі №808/7112/13-а скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» на користь управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області суму заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1, за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року в розмірі 95 493 грн. 85 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун