№ 44586, 10.07.2006, Commercial Court of Khmelnytskyi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" липня 2006 р. Справа №10/184-НА

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" м. Київ

до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхуванння з тимчасової втрати працездатності м. Хмельницький

про скасування рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного віддання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 13.03.2006р. № 64 в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438 грн.

Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Щесняк О.А.

Представники сторін:

від позивача Самбір І.О. –за довіреністю №694-1110 від 12.12.2005р.

від відповідача Подлєвський О.М. –за довіреністю №07-01-299 від 16.02.2004р.

Дияк В.І. –за довіреністю №07-01-1710 від 27.06.2006р.

Постанова виноситься 10.07.2006р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

.

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить суд скасувати рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 13.03.2006р.№ 64 в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438 грн., винесене на підставі акту перевірки, відповідно до пп..6 п.1 ст. 28, 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням”.

Зазначає, що на підприємстві за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. застрахованим особам надавався безкоштовний проїзд залізничним транспортом у відповідності до ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт”. Вважає неправомірним включення відповідачем суми вартості безоплатного проїзду працівників вагонної дільниці до складу фактичних витрат на оплату праці. При цьому посилається на ст.1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” та п.1 ст.21 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, які встановлюють розмір внесків , виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.

В обґрунтування посилається на ст.ст.1,2 Закону України “Про оплату праці”, р.5.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Стверджує, що посилання відділення виконавчої дирекції Фонду на п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати (затверд. наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004 р. є безпідставним, оскільки п.п.1.1 п.1 вказаної Інструкції передбачено, що вона не застосовується для визначення складових Фонду оплати праці як бази для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №160 від 21.02.2001р. „Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України „Про залізничний транспорт”, якою встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов’язані із безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до валових витрат цих підприємств. Стверджує, що внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням, не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту згідно ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт”. При цьому вказує на те що умови надання права на безоплатний проїзд працівникам ДТГО “Південно-Західна залізниця” та членам їх сімей , визначені у розділі 8 “Соціальні гарантії , пільги, компенсації “ колективного договору.

. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на правомірність рішення №64 від 13.03.2006р., яким донараховано 3464 грн. страхових внесків, доутримано 1194,21 грн. страхових внесків, 7102 грн. неправомірних витрат та застосовано 124202,74 грн. штрафних та фінансових санкцій, яке прийняте за результатами акту перевірки. В обґрунтування своїх заперечень посилається на вимоги п.п.1,2 ч.21 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, ст.1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”, якими встановлено, що страхові внески нараховуються у відсотках від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно із нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України Про оплату праці” та підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Зазначає, що окремим об’єктом справляння страхових внесків є утримання страхових внесків від суми оплати праці найманих працівників, що включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Посилається на Інструкцію зі статистики заробітної плати (затв. наказом Держкомстату України №5 від 13.01.13.01.2004р.), яка визначає складові основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних витрат. Стверджує, що відповідно до п.п.2.2.10 п.2.2 Інструкції, витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати. Таким чином, вартість безкоштовного проїзду, як додаткове благо, повинно включатись до складу загального місячного оподаткованого доходу працівника.

Вказує на те, що відповідно до п.”є” п.п.4.2.9 п.4.2. ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” , відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від його працедавця, а саме у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу як складова частина заробітної плати у вигляді додаткового блага. Із п.3.4 ст.3 вказаного Закону вбачається, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах, об’єкт оподаткування визначається за розрахунком, визначеним згідно із цим пунктом. Стверджує, що така ж сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Звертає увагу на те, що наказ Укрзалізниці №86-Ц від 13.04.2004р. „Про затвердження Тимчасового порядку обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб”, зокрема в р.2 „відображення в обліку операцій по наданню безкоштовних квитків” підтверджує застосування порядку оподаткування доходів працівників, визначеного п.3.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Крім того, зазначає, що позивач, порушуючи порядок справляння страхових внесків, обмежував право застрахованих осіб на отримання матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку.

Розглядом матеріалів справи встановлено

Виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку вагонної дільниці №3 ст. Хмельницький , яка є відособленим структурним підрозділом Державної територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” щодо перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів про що складено акт перевірки від 20.02.2006р.

В ході перевірки виявлено порушення встановленого порядку нарахування і утримання страхових внесків у зв’язку з тим, що до складу сум, на які нараховуються страхові внески не включені суми на безкоштовний проїзд працівників залізничного транспорту.

На підставі акту перевірки, відповідачем 13.03.2006р. прийнято рішення №64 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування яким згідно п.6 п.1 ст. 28, ст.30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням “ визначено суму платежу та вирішено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді штрафних та фінансових санкцій в таких розмірах : донараховано страхових внесків –3464 грн., доутримано страхових внесків –1194,21 грн., неправомірні витрати-71,02 грн., штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків –35,51 грн., штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати –119438 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, просить його скасувати в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438 грн.

Заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані сторонами докази судом враховується наступне:

Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках, в тому числі для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Згідно із ст.1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців встановлено у розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з аналізу вищевказаних норм, розмір внесків встановлюється виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структуру заробітної плати визначено нормами ст.2 вищевказаного Закону ,відповідно до якої заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат .При цьому до додаткової заробітної плати належить винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Посилання відповідача на п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати ( затверджено наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. №114/8713, стосовно застосування при визначенні складових фонду оплати праці, для нарахування страхових внесків не приймаються судом з посиланням на п.п. 1.1 п.1 Інструкції, який містить застереження про те, що Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Нормами п.п.4.3.1 п.4.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №889- IV від 22.05.2003р. передбачено, що надання соціальних послуг відповідно до закону не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу .

При цьому відповідно до ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Умови надання права на безоплатний проїзд працівникам ДТГО “Південно-Західна залізниця” та членам їх сімей визначені у розділі VIII ”Соціальні гарантії, пільги, компенсації” колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Державного територіально - галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”.

Згідно п.5.6.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 160 ”Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

Враховуючи вищенаведені норми та матеріали справи право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, тому внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст. 16 Закону України “Про залізничний транспорт”.

Посилання відповідача на Наказ Укрзалізниці від 13.04.2004р. №86-Ц про затвердження Тимчасового порядку обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб не приймаються судом, оскільки даний наказ є відомчим нормативно-правовим актом, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а оспорюване рішення відповідача -скасуванню, як таке , що не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому судом враховується положення ч. 2 ст. 71 КАСУ, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного територіального об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ до виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділенняФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 13.03.2006р. № 64 в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438 грн. задоволити .

Скасувати рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 13.03.2006р. №64 в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіального об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ, вул. Лисенка, 6 ( 04713033) 3, 40 грн. (три гривні 40 коп.) судового збору .

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подається до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. прим. :

- до справи,

- позивачу,

- відповідачу.