Court ruling № 4457211, 28.05.2009, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 р.Справа № 22-а-8078/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Шимова С.О.

представник відповідача: Матофій Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 року по справі 2-а-5547/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт»

до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт»(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати нечинними податкове повідомлення –рішення від 21.05.2007 року за №00000111620/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 78317, 18 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова від 21.05.2007 року за №00000111620/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 78317, 18 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом, при ухваленні постанови ст. 1 п.1.8, ст. 7, п. 7.7. п.п.7.7.7., п.п. 7.7.4, ст. 9 п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Технопромекспорт" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.11.2002 року та є платником податку на додану вартість з 27.11.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №9004 від 04.10.2004 року та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №29881026 від 27.11.2005 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ „Технопромекспорт" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період за грудень 2004р. проведеною ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було складено акт № 1871/16-008/32236948 від 18.05.2007 р. Зазначеною перевіркою встановлено завищення ТОВ „Технопромекспорт" заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2004 р: на суму 78317,18 грн.

На підставі вищевказаного акту було винесене податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2007 року за № 00000111620/0, про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 78 317,18 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час вчинення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Мідес констракшн»», вони мали статус платника ПДВ. Позивач сплатив ПДВ в ціні товару придбаного у ТОВ «Мідес констракшн», а тому не знайшов підстав для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у ТОВ «Мідес констракшн», яке, в свою чергу, виконало вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видало покупцеві, яким є ТОВ «Технопромекспорт», належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому несплата постачальником Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства - Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” умовою віднесення сум до податкового кредиту є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень відповідачем не було виконано.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі як однією з підстав відмови у задоволенні позову посилається на анулювання 20.07.2007 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Технопромекспорт».

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами, виходячи з наступного.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначеного Закону реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Мідес констракшн»господарські взаємовідносини існували у 2004 році.

Акт від 20.07.2007 р. про анулювання реєстрації платника ТОВ «Компанія Селіон»складено у 2007 році, а тому відповідно до п.9.8 ст.9 Закону «Про податок на додану вартість», підприємство на час здійснення господарських операцій було платником ПДВ.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 року по справі 2-а-5547/08/2070- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           С.В. Дюкарєва

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2009 р.