№ 44549639, 13.05.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2015 р. м. Київ К/9991/8921/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача - Руцької А.І.,

представника Генеральної прокуратури України - Семененка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року

у справі № 2а-12291/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

за участю Прокуратури у Київському районі міста Одеси

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001531630/1 від 28 жовтня 2009 року (в редакції заяви про зміну предмету позову від 10 листопада 2009 року №01-0102/01/415).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Альянс-Жилстрой», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - квітень 2009 року, поданих ТОВ «Альянс-Жилстрой», за результатами якої був складений акт № 418/16-3/32470359/10 від 20 липня 2009 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на 1218566,01 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Альянс-Жилстрой» неправомірно включило до складу податкового кредиту січня - квітня 2009 року податок на додану вартість у загальній сумі 1218566,01 грн. за податковими накладними, перелік та реквізити яких наведені у акті перевірки, період виписки яких припадає на квітень 2006 року - лютий 2008 року.

31 липня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0001531630/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Альянс-Жилстрой» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1827849,01 грн., у тому числі: 1218566,01 грн. - за основним платежем, 609283,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001531630/1 від 28 жовтня 2009 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Альянс-Жилстрой» при визначенні податкового кредиту не скористалось правом на подання скарги стосовно контрагентів щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх із порушенням встановленого порядку виписування податкової накладної, у зв'язку з чим позивачем помилково включено до складу податкового кредиту січня - квітня 2009 року податок на додану вартість у загальній сумі 1218566,01 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Інфокс», УКС Одеської міської ради, ТОВ «Альянс-Транс-Авто», ТОВ «Сталь Імпекс», АКБ «Премєрбанк», ТОВ «Промбудівництво-К», ВАТ «Одесагаз», ТОВ «Коралл», період виписки яких припадає на квітень 2006 року - лютий 2008 року.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість та, зокрема, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Інфокс», УКС Одеської міської ради, ТОВ «Альянс-Транс-Авто», ТОВ «Сталь Імпекс», АКБ «Премєрбанк», ТОВ «Промбудівництво-К», ВАТ «Одесагаз», ТОВ «Коралл», а також видачі вказаними суб'єктами господарювання належним чином оформлених податкових накладних, податковим органом не заперечувався. Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) слугувало те, що позивач не звертався до податкового органу зі скаргами на постачальників.

Колегія суддів вказує, що у разі, коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, то він з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів вказує, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника у розумінні абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у звязку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» задовольнити.

Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі №0001531630/1 від 28 жовтня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.В. Борисенко

______ А.М. Лосєв