Court ruling № 44548646, 27.05.2015, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3691/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0059701703, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 07.10.2013 р. реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) вийшов з ладу. З моменту поломки РРО до моменту його повернення на АЗС, оператори працювали по квитанціям, як це передбачено Законом. Після повернення РРО з ремонту, позивач внесла суму по квитанціям до РРО та роздрукувала фіскальний звітний чек (Z-звіт) на суму 1574,50 грн. про що внесла запис до книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО). Позивач особисто роздруковувала фіскальні звітні чеки щоденно вранці наступного дня, оскільки АГЗС працює цілодобово. Вказані дії не суперечать Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Окрім того, позивач зазначала, що кошти щодо реалізації ГСМ цілком обліковані по РРО та занесені всі данні у книгу КОРО, таким чином перевіряючи дійшли хибного висновку, щодо неповного та несвоєчасного обліку коштів, а як наслідок винесене податкове рішення повідомлення є протиправним та належить скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.11.2014 р. № 0059701703.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні-жовтні 2014 р. відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. За наслідками даної перевірки складено акт від 27.10.2014 р. № 5155/14-02-17-03-2318902086, згідно висновків якого встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 в частині несвоєчасного (1574,50 грн.) та неповного (13974,55 грн.) оприбуткування у касі готівки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0059701703 на суму 77745,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Приймаюче спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що на період виходу з ладу РРО з 10:20 год. 07.10.2013 р. розрахункові операції проводилися з використанням розрахункових квитанцій з серії АУАА-373901 по АУАА-373910, виторг склав 1574,50 грн. Після використання розрахункових квитанцій 07.10.2013 р. запис в КОРО відсутній. Вказана сума записана в КОРО 08.10.2013 р. та проведено через РРО фіскальний звітний чек.

Проте з таким висновком податкового органу погодитись не можна з огляду на наступне.

За змістом п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні записи в книзі КОРО проводяться на підставі фіскальних чеків РРО та повинні відповідати щоденним Z-звітам. На платникові податків лежить обов'язок після отримання з ремонту РРО, всі використані квитанції внести в РРО та роздратувати Z-звіт, зробивши відповідний запис у книзі КОРО. Саме такий порядок дій платника податків виключає можливість подвійного оприбуткування готівки.

В ході судового розгляду встановлено, що в розділі 4 КОРО відображено вихід з ладу РРО 07.10.2013 р., роботу якого відновлено 08.10.2013 р.

Отже, 07.10.2013 р. позивач об'єктивно не мала можливості роздрукувати фіскальний звітний чек і внести запис до КОРО. Щоб уникнути подвійного оприбуткування позивач не вносила записи до КОРО на підставі розрахункових квитанцій, а одразу після повернення РРО (наступного дня 08.10.2013) роздрукувала фіскальний звітний чек і внесла відповідний запис. Проти цього факту не заперечували в ході судового розгляду й представники податкового органу. Сума готівки по квитанціям цілком відповідає сумі внесеній в РРО та Z-звіту за 08.10.2013 року

Щодо неповного оприбуткування готівки податковий орган зазначив у акті перевірки, що при встановленні робочого часу з 6:00 год. до 22:00 год. на місяці, в яких заплановані відпустки, оператори повинні були щоденно роздруковувати фіскальні звітні чеки та щоденно записувати рух готівки і суми розрахунків за день у КОРО відповідно до розпорядження від 01.07.2013 р.

Слід зазначити, що оскільки розпорядження ФОП ОСОБА_1 про обмеження часу роботи стосувалося виключно операторів - працівників та ні яким чином не стосувалося часу роботи самого закладу АЗС. Табелі обліку робочого часу праціввників не є підтвердженням часу роботи закладу. Час роботи АЗС встановлений Декларацією про режим роботи від 02.11.2011 року, яка зареєстрована Миколаївською Міською Радою на № 000687 та був незмінно цілодобовим.

Таким чином, висновки податкового органу про несвоєчасне внесення записів в книгу КОРО, які ґрунтуються на Розпорядження ФОП ОСОБА_1 про обмеження часу роботи операторів АЗС є помилковими.

При цьому, посилання податкового органу на те, що щоденний Z-звіт РРО повинен бути роздрукований підприємцем кожного дня о 22:00 годині, а не вранці наступного дня (при цілодобовому графіку роботи АЗС) суперечить вимогам Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки Закон не передбачений час в який повинен бути роздрукований Z-звіт. А від так факт несвоєчасного оприбуткування готівки відповідачем не доведений.

Перевіряючими було встановлено точну суму та дату надходжень готівки на підставі КОРО, що підтверджує факт оприбуткування коштів у повній сумі їх надходження. Позивач надала суду для огляду книгу КОРО ( витяг з якої міститься в матеріалах справи) та фіскальні звітні чеки за період, який перевірявся відповідачем.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача відсутні порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 814/3691/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 02 червня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян