№ 44544637, 20.05.2015, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/222/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю представників:

від позивача: Хитрова Л.В. - представник

від відповідача: Грабовський О.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 по справі № 910/222/15-г (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

про відшкодування шкоди, ціна позову 7 361,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/222/15-г позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на користь Приватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Інгосстрах» 7 361,62 грн. шкоди; у позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 по справі №910/222/15-г в частині покладання судових витрат на позивача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати по справі покласти на відповідача, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає зміні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.05.2015 року.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.11.2013 на перехресті вулиць Челюскінців та Алексєєва у м. Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ЗАЗ TF48YP», д.н. АЕ 0469 ЕТ, що належить Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» під керуванням Величка С.І., та «ЗАЗ TF696P», д.н. ВВ 2609 ВО, що належить Тищенку В.С. під керуванням Тищенка А.В.

Це підтверджується довідкою відділу Державної автомобільної інспекції Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 3 листопада 2013 р. та постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 21 листопада 2013 р. у справі № 437/17179/13-п.

Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ TF48YP», д.н. АЕ 0469 ЕТ, та його власнику заподіяно матеріальну шкоду 8761,62 грн., розмір якої визначено на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 726/1/11-13 від 15 листопада 2013 р., складеного Фізичною особою-підприємцем Балановою О.А.

Позивач як страховик згідно меморіального ордеру № 7 від 13 грудня 2013 р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля «ЗАЗ TF48YP» відповідно до умов укладеного з ним договору страхування наземного транспорту № LGH1AX0000293404 від 23 листопада 2011 р. страхове відшкодування в розмірі 8361,62 грн., що обчислене виходячи з характеру пошкоджень та стану транспортного засобу, за вирахуванням франшизи.

Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 21 листопада 2013 р. у справі № 437/17179/13-п винним у вчиненні ДТП визнано Тищенка А.В., якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність Тищенка А.В. як володільця автомобіля «ЗАЗ TF696P», д.н. ВВ 2609 ВО, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8379986 на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особами, відповідальними за завдані Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та гр. Тищенко А.В. відповідно до вимог ст. 1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № LGH1AX0000293404 від 23 листопада 2011 р. перейшло право вимоги, яке Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» мало до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до моменту звернення в суд з даним позовом не звертався до відповідача з вимогою виплати страхового відшкодування.

Враховуючи, що зібрані у справі докази підтверджують обов'язок відповідача сплатити на користь позивача заявлену суму страхового відшкодування, з нього на користь останнього відповідно до вимог п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 7361,62 грн. шкоди (8361,62 грн. шкоди - 1000 грн. франшизи).

Колегія суддів зазначає, що позивач у своїй апеляційній скарзі правомірно зазначив, що звернення з письмовою вимогою перед зверненням до суду не є обов'язковим, однак враховуючи, що відповідач до звернення позивачем до суду не знав про наявність страхового випадку, а відповідно й обов'язку по відшкодуванню суми страхового відшкодування, а також враховуючи відсутність вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір виник саме з вини позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно понесені по справі господарські витрати поклав на позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року по справі № 910/222/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/222/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко