Court ruling № 44505394, 27.05.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/9200/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міський інформаційно-розрахунковий центр" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013

у справі № 2а/2370/7273/11

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Черкасах (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2011 № 0000023500 в частині донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 27346,50 грн. за основним платежем та 6836,63 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 10.03.2011 № 0000033500 в частині визначення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10220 грн. за основним платежем та 2555 грн. за штрафними санкціями.

У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією не доведено відсутності зв'язку замовлених позивачем рекламних послуг з його господарською діяльністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що цільова спрямованість спірних рекламних послуг не відповідає видам діяльності Товариства, а тому витрати на придбання цих послуг не підлягають відображенню у податковому обліку позивача.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду зі справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2008 по 30.09.2010.

Результати цієї перевірки відображені Інспекцією в акті від 23.02.2011 № 526/23-2/35754555, в якому викладено висновок податкового органу про протиправне формування платником валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Черкаси» рекламних послуг, які не передбачають отримання Товариством економічного ефекту, а відтак не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Вказаний висновок слугував підставою для донарахування позивачеві оспорюваних сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 цієї ж статті Закону визначено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Правила формування податкового кредиту, наведені у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення розглядуваних операцій), однією з визначальних умов виникнення у платника права на податковий кредит передбачають придбання товарів, робіт, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У статті 1 Закону України «Про рекламу» рекламу визначено як інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; товаром у розумінні наведеного Закону є будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Таким чином, об'єктом рекламування є товар (роботи, послуги), засоби індивідуалізації юридичної особи та (або) товару, виробник або продавець, результати інтелектуальної діяльності.

Кваліфікуючою ознакою реклами є цільова спрямованість інформації, що поширюється, на притягнення уваги до об'єкта рекламування, на формування та\або підтримання інтересу до нього, просування цього об'єкта на ринку.

При цьому економічна мета витрат, що підлягають врахуванню при обчисленні бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток, повинна оцінюватися з урахуванням обставин, які свідчать про намір платника отримати економічний ефект, про здатність цих витрат викликати позитивні зміни економічного стану платника у майбутньому.

У справі, що переглядається, суди встановили, що Товариство здійснює діяльність з адміністрування єдиної розрахункової системи обліку та прийому платежів за житлово-комунальні послуги від населення на підставі договорів, укладених з комунальними підприємствами. При цьому позивач не надає комунальні послуги та не є отримувачем плати за комунальні послуги.

У рамках виконання договору від 01.03.2010 № 09-03/10, укладеного позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Черкаси» (виконавець), останнім було надано позивачеві рекламні послуги шляхом експонування рекламних щитів з написами «Сплачуйте за комунальні послуги» на рекламних носіях під час проведення домашніх матчів команди у спортивній залі палацу спорту «Будівельник».

З установлених судами обставини справи не вбачається наявності у розглядуваній рекламі посилань на позивача як на надавача послуг з адміністрування сплати комунальних платежів, будь-якої інформації про його діяльність у цій сфері.

Таким чином, спрямуванням даної реклами є активізація дій населення з виконання їх обов'язку оплачувати отримані комунальні послуги, формування у населення бажаної для інтересів суспільства та держави поведінки (а не збільшення попиту на комунальні послуги).

Наведене не відповідає ознакам комерційної реклами, що виключає можливість податкового обліку витрат Товариства на оплату розглядуваних рекламних послуг.

У зв'язку з цим апеляційний суд цілком правомірно відмовив у задоволенні розглядуваних позовних вимог.

Норми матеріального права застосовані судом апеляційної інстанції правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міський інформаційно-розрахунковий центр" відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 у справі № 2а/2370/7273/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько