№ 44498849, 29.05.2015, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 359/2675/15-п Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 33/780/277/15 Доповідач у 2 інстанції ОрелКатегорія 429 29.05.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2015 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Орел А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні з участю представника Київської митниці Петровської А.О., справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Міндоходів на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2015 року, якою ОСОБА_3 визнано винним за ст. 471 МК України та накладено штраф у розмірі 1700 грн., вилучену валюту в розмірі 27 240 доларів США та 40 000 російських рублів повернуто йому, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про порушення митних правил, 09.03.2015 року о 14 год. 50 хв., ОСОБА_3, який прибув до України з Російської Федерації в ДМА "Бориспіль", обрав проходження митного контролю в режимі "зелений коридор", а після перетину "білої лінії", яка позначає закінчення "зеленого коридору", він видав 38 300 доларів США та 40 000 російських рублів, які переміщувались без ознак приховування. З виявленої суми пропущено пасажиру 11 060 доларів США, за протоколом про порушення митних правил вилучено 27 240 доларів США та 40 000 російських рублів.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області 27.03.2015 року ОСОБА_3 визнано винним за ст. 471 МК України та накладено штраф у розмірі 1700 грн., вилучену валюту в розмірі 27 240 доларів США та 40 000 російських рублів повернуто йому. Обґрунтовуючи постанову, суд послався на Європейську конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини» та зазначив, що діючим законодавством ввезення готівкової іноземної валюти до України не обмежено, обмежена лише сума, яка може бути ввезена без письмового декларування. Представник митниці в судовому засіданні не довела і навіть не ствердила, що одного стягнення у вигляді штрафу не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу та запобігання порушень вимог про декларування. Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати держав, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав іншої шкоди. Крім того, суд врахував характер скоєного встановлені обставини, думку учасників судового розгляду, та зробив висновок про відсутність підстав для застосування додаткового стягнення - конфіскації вилученої валюти.

В апеляційній скарзі представник Київської митниці Міндоходів просить постанову суду скасувати, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним за ст. 471 МК України та застосувати стягнення у вигляді штрафу 1700 грн. з конфіскацією затриманої валюти в сумі 27 240 доларів США та 40 000 російських рублів. Мотивує свої вимоги тим, що на момент проходження митного контролю ОСОБА_3 оформленої належним чином митної декларації не надав, до моменту перетину «білої лінії» до співробітників митниці з не звертався, банківських документів на право ввезення готівки понад норму не надав. Суд однобічно та упереджено підійшов до накладення стягнення у вигляді штрафу без застосування конфіскації обмежених до переміщення валютних цінностей. Апелянт вважає, що постанова суду не суперечить міжнародному праву та практиці ЄСПЛ. Вина ОСОБА_3 підтверджується відеозаписом та тим фактом, що виходячи із специфіки своєї роботи він не міг не знати порядок переміщення товарів через митний кордон. Довідки, надані як доказ легітимності походження валюти, викликають певні сумніви.

Заслухавши представника митного органу, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, встановлена судом першої інстанції на підставі зібраних по справі та наведених у постанові доказів і ні ким не оскаржується.

В апеляційній скарзі вказується на незаконність постанови суду першої інстанції з огляду на те, що на думку апелянта, судом першої інстанції невірно трактовано рішення ЄСПЛ від 06.11.2008 року у справі " Ісмаїлов проти Росії ".

Вважаю дане твердження апелянта безпідставним. Як в справі "Ісмаїлов проти Росії", так і в даній справі, джерело походження грошей, які переміщувалися через митний кордон, є законним. В даному випадку ОСОБА_3 перевозив грошові кошти, які є його заробітною платою і вся ця сума була ним задекларована 09.03.2015 року при перетині митного кордону в РФ. Всі ці кошти ОСОБА_3 перевозив для купівлі житла для його сім'ї, яка на даний час проживає в зоні проведення АТО. Зазначені доводи ОСОБА_3 ніким не спростовані. Натомість, в підтвердження цих доводів, ОСОБА_3 надано копію митної декларації від 09.03.2015 року, копію довідки про доходи, довідку банку про рух коштів на рахунку ОСОБА_3, довідки-підтвердження про купівлю валюти в банку . В зв'язку з цим, вважаю безпідставним та необґрунтованим твердження в апеляційній скарзі про неможливість сприйняття в даному випадку, як доказ, довідку про купівлю валюти в банку.

Крім того, на підтвердження доводів про призначення грошових коштів, що ввозилися ним на територію України ОСОБА_3 дав пояснення свідок ОСОБА_1

Згідно наявних в матеріалах справи даних, ОСОБА_3 має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну матір, які проживають в зоні проведення АТО - в м. Донецьку. Ці докази підтверджують доводи ОСОБА_3 про призначення що грошових коштів, які були ним ввезені на купівлю житла для своєї родини з метою вивоза їх за межі зони проведення АТО.

Враховуючи фактичні обставини справи та викладені вище доводи, вважаю, що прийняте судом першої інстанції рішення відповідає засадам розумності та справедливості та не суперечить практиці ЄСПЛ.

Вважаю, що судом вірно прийняте рішення про необхідність повернення вилучених у ОСОБА_3 грошових коштів, поскільки в іншому випадку це покладало б на нього особистий надмірний тягар та ставило б в скрутне матеріальне становище його родину.

За таких обставин не вбачаю підстав для задоволення апеляційної скарги та вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2015 року щодо ОСОБА_3, без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ :