№ 4447694, 05.06.2008, Chernihiv District Administrative Court

КОПІЯ:

Справа № 2-а-555/2008

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 червня 2008 року                                                                                      м.  Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді                                                                               Сорочко C.O.,

при секретарі                                                                                         Чиж О.В.,

за участю представника позивача                                                       Лещенко Я.О.,

представника відповідача                                                                    Косаченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом підприємства споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання недійсною вимоги про сплату боргу,  -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (далі - ПСК „Інфоцентр") звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова (далі -УПФУ в Деснянському районі м.  Чернігова) про визнання вимоги про сплату боргу № Ю-371\804 від 04.12.2007 року в сумі 247661 грн. 07 коп. недійсною. Свої вимоги обґрунтовує тим,  що відповідно до законодавства,  суб'єкти підприємницької діяльності,  що обрали спрощену систему оподаткування,  збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32% не повинні сплачувати,  тому,  що ПСК „Інфоцентр" сплачувало податок за ставкою 10%,  який включає збори до Пенсійного Фонду України в розмірі 42%. А тому,  сплата страхових внесків до Пенсійного фонду платниками єдиного податку призводить до подвійного оподаткування та суперечить,  на думку позивача діючому законодавству.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі,  посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав,  просив в задоволенні його відмовити в повному обсязі та додатково пояснив,  що вимога про сплату боргу від 04.12.2007 року була сформована відповідно до чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

2

Розглянувши подані документи і матеріали,  заслухавши пояснення сторін,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,  на яких ґрунтується позов,  об'єктивно оцінивши докази,  які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд вважає,  що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

УПФУ в Деснянському районі м.  Чернігова було направлено вимогу від 04.12.2007 року № Ю-371\804 про сплату боргу,  самостійно визначеного ПСК „Інфоцентр" (ідентифікаційний код - 01756131) у розрахунку суми страхових внесків на загальну суму 247661 грн. 07 коп.

Не погоджуючись з даною вимогою,  відповідач надіслав скаргу до УПФУ в Деснянському районі м.  Чернігова та 14.12.2007 року отримав рішення № 2957\02 про результат розгляду скарги,  яким скаргу страхувальника залишено без задоволення та вимогу про сплату боргу без змін.

ПСК „Інфоцентр" направив скаргу до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та 11.01.2008 року отримав рішення № 169\06 про результаті розгляду скарги,  яким скаргу відповідача залишено без задоволення.

Рішенням № 4709\09-10 від 19.03.2008 року скаргу ПСК „Інфоцентр" також залишено без задоволення,  а вимогу про сплату боргу від 04.12.2007 року № Ю-371\804 - без змін.

Згідно п.3 Указу Президента від 03.07.1998 року „Про спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Останнє,  в свою чергу,  перераховує суми єдиного податку до Пенсійного фонду України - 42%.

Відповідно до п. 6 вищевказаного Указу,  суб'єкт малого підприємництва,  який сплачує єдиний податок,  не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Згідно  ст.  5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено,  що зазначений Закон регулює відносини,  що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках,  передбачених цим Законом,  або в частині,  що не суперечить цьому Закону. Також виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб,  які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків,  їх права та обов'язки; порядок нарахування,  обчислення та сплати страхових внесків,  стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок,  при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим     державним     пенсійним     страхуванням;     порядок

3

використання      коштів Пенсійного     фонду     та Накопичувального фонду;

організація    та        порядок        здійснення        управління                           в    системі

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 3  ст.  18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено,  що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем,  який справляється на всій території України в порядку,  встановленому цим Законом.

Частина 4  ст.  18 зазначеного Закону визначає,  що страхові внески не включаються до складу податків,  інших обов'язкових платежів,  що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно ч.8  ст.  18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до  ст.  11 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України,  які працюють на підприємствах,  в установах,  організаціях,  створених відповідно до законодавства України,  незалежно від форми власності,  виду діяльності та господарювання,  у філіях,  представництвах,  відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій,  в об'єднаннях громадян,  у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,  єдиний податок,  фіксований сільськогосподарський податок,  придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах,  передбачених законодавством,  або виконують роботи на зазначених підприємствах,  в установах,  організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Стаття 14 вищезазначеного Закону також встановлює страхувальників,  а саме страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства,  установи і організації,  створені відповідно до законодавства України,  незалежно від форми власності,  виду діяльності та господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки,  політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ,  організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій,  які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,  єдиний податок,  фіксований сільськогосподарський податок,  придбали спеціальний торговий патент),  які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру.

Права та обов'язки страхувальників передбачені  ст.  17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  в якій,  зокрема,

4

передбачено обов'язок страхувальника нараховувати,  обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Розмір боргу встановлено відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  що підлягають сплаті та карток особового рахунку позивача,  які маються в матеріалах справи та не заперечуються позивачем.

Враховуючи вищевикладене,  суд приходить до висновку,  що в задоволенні позовних вимог підприємства споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись  ст.  ст.  122,  158 - 163,  167,  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог підприємства споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова,  відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1  ст.  254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом,  якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі,  особою,  яка оскаржує постанову,  за правилами,  встановленими  ст.   ст.  185-187 КАС України,  шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.