Court ruling № 44401749, 27.05.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року Справа: № 826/728/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Самсонової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-Дніпро» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-Дніпро» до Державного центру сертифікації департаменту служби з надзвичайних ситуацій України про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітель-Дніпро» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного центру сертифікації департаменту служби з надзвичайних ситуацій України ( далі - відповідач ) про:

- визнання нечинним та скасування рішення відповідача від 25.12.2014 р. № 8512с2 про скасування сертифікату відповідності від 20.08.2014 р. № UA1.016.0084402-14, виданого ТОВ «Капітель-Дніпро» на вогнезахисну речовину ( фарбу ) «АК-121 Defender М solvent» виробництва ТОВ «Євростиль» ( Російська Федерація );

- зобов'язання відповідача відновити дію сертифікату відповідності від 20.08.2014 р. № UA1.016.0084402-14, виданого ТОВ «Капітель-Дніпро» на вогнезахисну речовину ( фарбу ) «АК-121 Defender М solvent» виробництва ТОВ «Євростиль» (Російська Федерація ).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.08.2014 р. позивачу було видано сертифікат відповідності від 20.08.2014 р. №UA1.016.0084402-14 на вогнезахисну речовину ( фарбу ) «АК-121 Defender М solvent» виробництва ТОВ «Євростиль» ( Російська Федерація ).

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за результатами перевірки документів стосовно видачі сертифікату відповідності від 20.08.2014р. №UА 1.016.0084402-14 на вогнезахисну речовину ( фарбу ) «АК - 121 Defender М solvent» було встановлено, що Державним центром сертифікації департаменту служби з надзвичайних ситуацій України ( далі - Державний центр сертифікації ДСНС України ) помилково видано вказаний сертифікат та зазначено про необхідність невідкладного скасування його дії.

У зв'язку з цим Державним центром сертифікації ДСНС України було прийнято рішення від 25.12.2014 р. № 8512с6 про скасування сертифікату відповідності від 20.08.2014 р. № UA1.016.0084402-14, виданого ТОВ «Капітель-Дніпро» на вогнезахисну речовину ( фарбу ) «АК-121 Defender М solvent» виробництва ТОВ «Євростиль» ( Російська Федерація ).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сертифікат відповідності від 20.08.2014 р. № UA1.016.0084402-14 було видано позивачу з порушенням порядку проведення обов'язкової сертифікації вогнезахисної речовини ( фарби ) «АК - 121 Defender М solvent», а також з того, що відповідач уповноважений скасувати такий сертифікат при встановленні факту порушення вимог законодавства при його видачі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України «Про підтвердження відповідності» ( далі - Закон № 2406-ІII ), Положенням про Державний центр сертифікації ДСНС України, затвердженим наказом ДСНС України 22.05.2013 р. № 277 ( далі - Положення № 277 ), Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р. № 46-93 ( далі - Декрет КМУ № 46-93 ), Правилами обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затвердженими наказом Держстандарту України від 27.06.1997 р. № 374 ( далі - Правила № 374 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 1 Закону № 2406-ІІІ визначено, що сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Згідно зі ст. 9 Закону № 2406-ІІІ, процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами.

Статтею 15 Декрету КМУ № 46-93 передбачено, що сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції.

Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями ( центрами ).

Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Правил № 374, обов'язкова сертифікація продукції проводиться на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, що зареєстровані у встановленому порядку, а також аналогічним вимогам міжнародних стандартів, чинних в Україні.

Порядок проведення сертифікації продукції у загальному випадку передбачає: - подання заявки на сертифікацію; - розгляд заявки та прийняття рішення за нею з визначенням схеми сертифікації; - обстеження виробництва; - атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації; - відбір, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування; - аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності; - оформлення сертифіката відповідності та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи; - визнання сертифіката відповідності, що виданий органом із сертифікації іншої країни; - укладення угоди згідно з додатком Д до ДСТУ 3413-96; - видачу сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання); - технічний нагляд за сертифікованою продукцією або атестованим виробництвом; - інформацію про результати робіт із сертифікації.

У пп. 4.2.18 п. 4.2 Положення № 277 закріплено, що Державний центр сертифікації департаменту служби з надзвичайних ситуацій України має право видавати сертифікати відповідності й укладати ліцензійні угоди на право їх застосування та маркування продукції знаком відповідності; призупиняти дію або скасовувати видані сертифікати відповідності (свідоцтва про визнання сертифікатів відповідності) та ліцензійні угоди у разі порушення заявником установлених вимог з оцінки відповідності.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано послідовний порядок сертифікації продукції та видачі суб'єкту господарювання сертифікату відповідності на неї, який, між іншим, включає в себе її перевірку, випробування, подальший технічний нагляд й тощо.

При цьому, порушення хоча б одного з етапів сертифікації та видачі сертифікату відповідності без чіткого виконання всіх процедурних вимог, передбачених законодавством, є достатньою і необхідною правовою підставою для скасування такого сертифікату, що належить до компетенції Державного центру сертифікації ДСНС України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, спірний сертифікат відповідності було видано позивачу на підставі самих лише протоколів випробувань від 14.07.2012 р. № 71/2ц/2-2012, проведених Українським НДІ цивільного захисту МНС України, та від 13.09.2013 р. № 51710, проведених Федеральним державним закладом «Всеросійським орденом «Знак Пошани» НДІ протипожежної оборони», та на виконання умов Міждержавної угоди України з Російською Федерацією «Про проведення узгоджених робіт з сертифікації між Державним комітетом України з стандартизації, метрології та сертифікації і Комітетом Російської Федерації з стандартизації, метрології та сертифікації» від 12.04.1994 р.

Водночас, за змістом ст. 2 цієї Угоди, її чинність поширюється на продукцію, яка взаємно постачається, і, відповідно до законодавства держав Сторін, підлягає обов'язковій сертифікації в національних Системах сертифікації цих Сторін (для України - УкрСЕПРО, для Росії - ГОСТ Р). Однак, вогнезахисні речовини та матеріали є об'єктом регулювання Федерального Закону РФ від 22.07.2008 р. № 123-ФЗ «Технический регламент о требованиях пожарной безопасности» та не включені до переліку продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності в Системі сертифікації ГОСТ Р, а отже, дія вищевказаної Угоди взагалі не поширюється на вогнезахисну продукцію, зокрема, й ту, що є предметом господарської діяльності позивача.

Крім того, судова колегія відзначає й те, що вказані вище протоколи випробувань від 14.07.2012 р. № 71/2ц/2-2012 і від 13.09.2013 р. № 51710, які стали підставою для видачі позивачу сертифікату відповідності від 20.08.2014 р. №UA1.016.0084402-14, були отримані ним до розгляду його заявки на одержання цього сертифікату, що прямо суперечить вимогам п. 3.4 Правил № 374. А також, судова колегія встановила, що відомості про відповідність продукції позивача вимогам окремих нормативних документів різняться з відомостями, вказаними у спірному сертифікаті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сертифікат відповідності від 20.08.2014 р. № UA1.016.0084402-14 позивачем було отримано з грубими порушеннями вимог законодавства, а саме: ст. 15 Декрету КМУ № 46-93 і п.п. 3.3, 3.4 Правил № 374, та фактично безпідставно, що вказує на наявність достатніх і необхідних правових підстав для його скасування.

Отже, відповідач, приймаючи рішення від 25.12.2014 р. № 8512с2 про скасування сертифікату відповідності від 20.08.2014 р. № UA1.016.0084402-14, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, ст. 15 Декрету КМУ № 46-93, п.п. 3.3, 3.4 Правил № 374 та пп. 4.2.18 п. 4.2 Положення № 277.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено загальні принципи права, як і його посилання на те, що стосовно інших суб'єктів господарювання Мінекономіки не робило подібних висновків про помилковість видачі їм сертифікатів відповідності, колегія суддів вважає безпідставними, голослівними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Твердження апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин Угоди між Україною та Російською Федерацією «Про проведення узгоджених робіт з сертифікації між Державним комітетом України з стандартизації, метрології та сертифікації і Комітетом Російської Федерації з стандартизації, метрології та сертифікації» від 12.04.1994 р. апеляційний суд вважає такими, що спростовуються висновками суду першої інстанції і викладеною вище аргументацією.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх безпідставними, необгрунтованими і такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України та нормам міжнародного права, зокрема вказаній вище Угоді.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-Дніпро» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-Дніпро» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.