№ 44313030, 03.05.2015, Rivne District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3834/14

03 травня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області третя особа ПАТ "Омега Банк" провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0003681742, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" у сумі 43256,28 грн., з яких: 34605,02 грн. - за основним платежем; 8651,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 19.11.2014 року №255/17-16-17-01/НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про хибність висновків податкового органу щодо виникнення у позивача обов'язку з відображення у річній податковій декларації суми прощеного (анульованого) боргу за кредитним договором як отриманого доходу, що обкладається податком з доходів фізичних осіб, оскільки позивач переконаний, що сам факт наявності формальних підстав для включення суми боргу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як то надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощення) боргу, включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу без фактичного отримання платником відповідного доходу не спричиняє обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу, отриманого як додаткове благо. Покликаючись на норми Податкового кодексу України позивач стверджує, що до доходів взагалі та додаткових благ зокрема відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Як зазначив позивач, прощений фінансовою установою у такий спосіб борг являється списаними банком відсотками за користування кредитом та штрафними санкціями за несвоєчасну сплату щомісячних кредитних платежів, тобто не є доходом платника у розумінні положень статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України. Також позивач вказав, відповідно до пункту 168.3 статті 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом, тобто у даному випадку особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб з суми доходу отриманого позивачем є саме банк. За таких обставин позивач переконаний про правомірність не включення ним до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості, а відтак вважає спірне податкове-повідомлення-рішення протиправним, яке наразі підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково зазначивши, що суму анульованого (прощеного) банком боргу складають відсотки за користування кредитом та штрафні санкції за несвоєчасне внесення кредитних платежів, відтак сума прощеного боргу не розцінюється як дохід у розумінні статті 164 Податкового кодексу України, оскільки фактичне отримання доходу чи іншого блага не відбулось та не спричинило приріст активів позивача. З таких підстав просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що за наслідком отримання доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу за самостійним рішенням фінансової установи, що не пов'язано з процедурою банкрутства, позивач несе обов'язок зі сплати податку з доходів фізичних осіб в силу абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Оскільки позивачем було подано до контролюючого органу відповідну податкову декларацію без декларування суми відповідного доходу, відповідачем встановлено факт заниження суми податку з доходів фізичних осіб та винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується на нормах податкового законодавства та узгоджується з приписами в частині визначення сум оподатковуваного доходу, відтак є правомірним.

У ході судового розгляду представник відповідача підтримала висловлену позицію та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи як уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк» клопотав перед судом у проведенні судового розгляду справи без участі представника банку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За обставинами справи, 02.11.2007 року між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір №1701/1107/71-055, відповідно з умовами якого банк зобов'язувався надати позичальникові грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 36700 доларів США на строк з 02.11.2007 року по 01.11.2037 року, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни за цим договором.

30.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступило правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу було правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», укладено договір про розірвання кредитного договору №1701/1107/71-055 від 02.11.2007 року, за умовами якого у зв'язку із частковим погашенням позичальником заборгованості за кредитним договором в сумі 22200,00 доларів США банк прощенням боргу (стаття 605 Цивільного кодексу України) звільнив позичальника від обов'язку сплати залишку заборгованості по кредиту в розмірі 25625,08 доларів США на дату укладання договору про розірвання (пункт перший договору про розірвання).

Згідно пункту третього договору про розірвання залишок заборгованості позичальника по кредиту в розмірі 25625,08 доларів США не підлягає стягненню з позичальника. Вказані зобов'язання вважаються припиненими.

За змістом пункту четвертого цього договору сторони, керуючись частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, домовились за взаємною згодою розірвати кредитний договір з 30.07.2012 року, у зв'язку з чим визнати всі зобов'язання сторін за кредитним договором припиненими.

30.07.2012 року позивачу було вручено повідомлення про анулювання боргу 30.07.2012 року за кредитним договором №1701/1107/71-055 від 02.11.2007 року із зазначенням суми анульованого боргу у 204821,27 грн. При цьому позивача повідомлено, що згідно з пунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума богу платника податку (боржника), анульованого кредитором, розглядається як додаткове благо такого платника податку та включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а також вказано про самостійну сплату боржником податку з доходів фізичних осіб на підставі поданої річної податкової декларації. Як зазначено у повідомленні, платник податку (боржник) зобов'язаний відобразити такий дохід у річній податковій декларації та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити зазначену в ній суму податкового зобов'язання.

Дане повідомлення вручене позивачу під розпис в приміщенні АТ «Сведбанк» (публічне), що розташований за адресою: 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 6А.

Вказана обставина не заперечувалась позивачем у ході судового розгляду та не підлягала доказуванню у справі.

Довідкою за вих. №861/02-1420 від 02.08.2012 року кредитор підтвердив відсутність заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №1701/1107/71-055 від 02.11.2007 року станом на 02.08.2012 року.

Відповідно до поданої представником третьої особи розшифровки доходу у вигляді додаткового блага ОСОБА_3 за кредитним договором №1701/1107/71-055 від 02.11.2007 року, сума анульованого (прощеного) боргу склала 25625,08 доларів США у еквіваленті 204821,27 грн. за курсом 7,993 грн./дол.США станом на 30.07.2012 року, яка складається з: 14349,80 доларів США у еквіваленті 114697,95 грн. суми заборгованості по кредиту та 11275,28 доларів США у еквіваленті 90123,32 грн. суми заборгованості по процентам.

29.04.2013 року позивачем самостійно подано до податкової інспекції податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, згідно якої сума анульованого (прощеного) фінансовою установою боргу у 204821,27 грн. задекларована не була.

У листопаді 2014 року на підставі наказу про проведення невиїзної позапланової перевірки від 07.11.2014 року №931 посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага у 2012 році та подання податкової декларації по майновий стан та доходи за 2012 рік громадянином ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (акт перевірки від 19.11.2014 року №255/14-16-17-01/НОМЕР_1).

За змістом даного акта у ході перевірки перевіряючий встановив отримання позивачем протягом 2012 року доходу у вигляді додаткового блага у сумі 204821,27 грн. (а саме - анульованої ПАТ «Омега Банк» (правонаступник АТ «Сведбанк») суми заборгованості за кредитним договором №1701/1107/71-055 від 02.11.2007 року), який згідно норм Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік. Однак, у поданій позивачем податковій декларації не задекларовано жодного доходу, отриманого у 2012 році, що слугувало висновкам про порушення платником:

пп.14.1.47 п.14 ст.14, пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп168.1.3 п.168 ст.168 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, у результаті чого податковим органом визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 34605,02 грн. та винесене оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0003681742.

Вважаючи висновки податкового органу неправомірними, позивач звернувся до суду про оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму анульованого (прощеного) боргу та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 9 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, до яких відноситься і податок на доходи фізичних осіб (підпункт 9.1.2).

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що одним із платників податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:

- анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитором за його самостійним рішенням;

- повідомлення платника податку про анулювання (прощення) боргу;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Як встановлено судом, за укладеним між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого по ланцюгу є ПАТ «Омега-Банк») кредитним договором №1701/1107/71-055 від 02.11.2007 року позивач отримав суму кредиту, яку зобов'язувався повернути фінансовій установі разом з процентами за користування кредитними коштами.

Факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті за вказаним кредитним договором не заперечувався позивачем, а порядок і розмір нарахованих Банком відсотків за користування кредитними коштами позивачем не оспорюються та не є предметом розгляду у справі.

18.05.2013 року Державна податкова інспекція у м. Рівному листом за вих. №12017/17-308 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про підтвердження сум нарахованих та виплачених доходів за ознакою доходу «126» резидентам України, зокрема, ОСОБА_3.

Відповідно до інформації, яку надало Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», внаслідок неякісного обслуговування кредитної заборгованості позичальниками за рішеннями правління Банку залишок непогашеної заборгованості прощався. Відповідно до відпрацьованої у Банку процедури з позичальниками підписувався договір про розірвання кредитного договору, у якому Банк повідомляв позичальника, що прощена сума боргу відповідно до пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України розглядається як додаткове благо та включається до складу оподатковуваного доходу позичальника, і що Банк направляє інформацію до податкових органів про суми такого прощення. Одночасно з цим, позичальнику особисто під підпис та додатково рекомендованим листом направлялося повідомлення про анулювання боргу і необхідність включення суми анульованого боргу до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Так, у розумінні норми підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) «доходи» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому нормою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно із підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналізуючи викладені положення суд погоджується з висновками податкового органу, що заборгованість, прощена позивачу банківською установою, включається до його річного оподатковуваного доходу як отримане додаткове благо.

Оскільки анулювання (прощення) кредитного боргу позивача спричинило зміни у структурі його зобов'язань (обов'язок погашення суми кредиту, включаючи і суму процентів, які позичальник зобов'язаний сплатити кредиторові за умовами наданого кредиту, відпав), у контексті статті 164 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суму анульованого (прощеного) боргу суд розцінює як додаткове благо, що оподатковується за правилами розділу IV Податкового кодексу України.

Пунктом 179.1. статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач зобов'язаний був до 1 травня 2013 року подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до податкового органу, в якому перебуває на обліку, з відображенням в ній доходу у вигляді прощеного кредитного боргу та самостійно до 1 серпня 2013 року сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Проте, як свідчать обставини справи, 29.04.2013 року позивач подав контролюючому органу відповідну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, однак не відобразив дохід, отриманий у ІІІ кварталі 2012 року, що виник у результаті анулювання (прощення) боргу за кредитним договором.

Невиконання позивачем обов'язку декларування доходу обумовило самостійне донарахування податковим органом позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на підставі, встановленій підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач обґрунтовано розрахував суму такого зобов'язання позивача за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України за ставками 15% та 17%, а позивач, у свою чергу, не оспорює коректність такого розрахунку.

Крім того, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання зокрема.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0003681742 та визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 34605,02 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8651,26 грн., а доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству України, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами.

Натомість, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність вчинених дій та винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Поряд з обумовленим, постановою Кабінету Міністрів України №160 від 21.05.2014 року утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Також, постановою Кабінету Міністрів України №311 від 06.08.2014 року утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком № 1 та реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком №2. З названих додатків вбачається, що Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів реорганізована у Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Тому, суд допустив процесуальну заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, під час подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 182,70 грн. судового збору згідно квитанції 8249.5.2 від 01.12.2014 року, що, враховуючи норми частини другої статі 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», становить 10 відсотків ставки мінімального розміру судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру виходячи з суми майнових вимог у 43256,28 грн. Таким чином, решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача, що складає 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн. = 1644,30 грн.).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з позивача - ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2015 року.