Court ruling № 44294765, 29.04.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ К/800/14730/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосєва А.М.

Бившевої Л.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної

податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

11.12.2012

у справі №2а-0870/6212/11

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Запоріжжяобленерго») та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 11 липня 2011 року №0001050805.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року зазначене судове рішення залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі по тексту - відповідача, СДПІ) звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 01 листопада 2010 року по 25 травня 2011 року, за результатами якої 20 червня 2011 року складено акт №160/08-05/00130926 (далі по тексту - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 57.1 статті 57, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за вересень 2010 року №9004416655 від 19 жовтня 2010 року в розмірі 11373845 грн. 00 коп., по податковій декларації за жовтень 2010 року №9005259765 від 19 листопада 2010 року в розмірі 2611468 грн. 00 коп., та уточнюючим розрахункам №9005364900, №9005364888, №9005364972, №9005365099, №9005364901, №9005364887, №9005364889, №9005364882, №9005851319, №9005851318, №9005851321, поданим 24 грудня 2010 року з затримкою більше 30 календарних днів.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень 11 липня 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001050805, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 2800415 грн. 60 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з помилковості висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки та доведеності позивачем дотримання строку, визначеного податковим законодавством, сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із судовими рішеннями відповідач зазначає, що висновки судів суперечать нормам матеріального права, зокрема, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до статті 109 названого Кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Штраф, згідно статті 111 ПК України, є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежне виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 35 цього Кодексу сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно з пунктом 38.2 статті 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

Отже відповідальність у вигляді штрафу, передбачена статтею 126 ПК України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

З матеріалів справи слідує, що позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно сплатив, визначені ним в податкових деклараціях, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, Податковий кодекс України розмежовує такі поняття як «сплата податку» та «погашення податкового боргу».

Статтею 87 ПК України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зазначена норма визначає, які дії зі сплаченими платником податків коштів зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлює відповідальності платника податків за вчинення таких дій органами державної податкової служби. Зазначені дії здійснюються органами державної податкової служби після сплати коштів платником податків.

Виходячи з вищенаведеного, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2010 року є дією відповідача, а не позивача, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за несвоєчасну сплату таких зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі №2а-0870/6212/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський