№ 44153203, 12.05.2015, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/2442/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року 11 год. 04 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.,

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Принц Н.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Білгород - Дністровського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 11 657, 45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся Білгород - Дністровський міськрайонний центр зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 11 657, 45 грн.

Ухвалою суду від 27 квітня 2015 року відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача 11 657, 45 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що Білгород - Дністровський міськрайонний центр зайнятості, згідно з Положенням про Білгород - Дністровський МРЦЗ, надає забезпечення та соціальні послуги у випадку безробіття відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

ОСОБА_2 тричі зверталась до Білгород - Дністровського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні та отримувала статус безробітного та матеріальну допомогу по безробіттю. Після чого знаходилась на обліку безробітних у Білгород - Дністровському МРЦЗ у періоди з 12.06.2007 р. по 23.09.2007 р., з 23.05.2008 р. по 19.03.2009 р. та з 01.10.2010 р. по 30.05.2011 р.

Однак, Відповідач 19.06.2007 р., 30.05.2008 р. та 08.10.2010 р. подавала особисті заяви, в яких вказувала, що не займаєтесь видами діяльності зазначеними у ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зокрема, не зареєстрована як фізична особа-підприємець, а також під особистий підпис ознайомилася зі змістом вказаної норми закону щодо осіб, які належать до зайнятого населення.

При розслідуванні страхових випадків, позивачем було встановлено, що ОСОБА_2 приховала факт реєстрації в якості фізичної особи - підприємця, який позбавляє її права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю, чим порушила обов'язки безробітного, закріплені у ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідач до судового засідання з'явилась, проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що 20.12.2010 року до ЄДР внесено запис про припинення її підприємницької діяльності.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволеню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відповідач звертався до Білгород - Дністровського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Для отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 19.06.2007 р., 30.05.2008 р. та 08.10.2010 р. подавала особисті заяви, в якій вказала, що не займається видами діяльності, зазначеними у ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зокрема, не зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 8, 11, 13-14).

Відповідно до ч.2 п. 18 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення», "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати і матеріального забезпечення безробітним", затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 13.02.2009 № 60/62 (далі - Наказ 60/62), центром зайнятості здійснюється розслідування страхових випадків шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення під час його реєстрації та протягом періоду перебування на обліку як безробітного, шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Держаній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Перевіркою встановлено, що у період перебування на обліку безробітних, а саме: з 12.06.2007 р. по 23.09.2007 р., з 23.05.2008 р. по 19.03.2009 р. та з 01.10.2010 р. по 30.05.2011р. ОСОБА_2 приховала факт відсутності припинення реєстрації фізичної особи-підприємця та не мали права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Інформація про державну реєєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 внесена 20.12.2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 19). За результатами превірки складено акт розслідування № 106 від 18.03.2015 року.

З урахуванням встановленого, позивач, за наслідками проведеної перевірки, наказом від 18.03.2015 р. № 85 прийняв рішення про повернення коштів та відшкодування вартості наданих соціальних послуг у загальній сумі 11657, 45 грн.

З метою досудового врегулювання спору, для вирішення питання добровільного повернення коштів, позивач направив повідомлення № 555/15/06 від 18.03.2015р. (а.с. 23) ОСОБА_2 про необхідність повернути кошти в сумі 11657, 45 грн. протягом 15 днів з дня отримання повідомлення, яке було отримано 20.03.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Відповідачем вказані кошти на теперішній час не повернені.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення»

Відповідно до п.2, 3 «б» ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. До зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Згідно статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті громадяни, визнані в установленому порядку безробітними.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

У разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку, як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення. Сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Судом було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачка мала статус безробітного і отримувала матеріальне забезпечення, тоді як, була зареєстрована, як фізична особа - підприємець, що виключає можливість отримання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

З урахування приписів чинного законодавства суд приходить до висновку, що відповідач під час реєстрації в центрі зайнятості відносився до категорії зайнятого населення.

Згідно розрахунку Білгород - Дністровського міськрайонного центру зайнятості, допомога по безробіттю ОСОБА_2 по періодах складає 11657, 45 грн. Вказана сума коштів не була повернута відповідачем в добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.05.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості кошти у сумі 11 657,45 грн. (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 45 коп.) та перерахувати до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на р/р 37173300900011 в УДКС у Білгород-Дністровському районі, код ЄДРПОУ 20988545, МФО 828011, одержувач - Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.