№ 44151882, 22.04.2015, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/1017/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представника позивача: Остапчинської І.А.,

представника відповідача: Белзи О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Державна фінансова інспекція у Вінницькій області ( далі - ДФІ у Вінницькій області, позивач ) з адміністративним позовом до Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ( далі - Замостянський відділ ДВС Вінницького МУЮ, відповідач ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 грудня 2014 року позивачем до Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ подано заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №802/3135/14-а.

03 квітня 2015 року на адресу ДФІ у Вінницькій області надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 25 грудня 2014 року ВП №45910900 заступника начальника Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ, якою, на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №802/3135/14-а виданого 30.09.2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом.

Позивач зазначає, що заступником начальника Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ Белзою О.І. при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 грудня 2014 року ВП №45910900 порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а тому позивач вважає такі дії відповідача протиправними і просить скасувати незаконну постанову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначаючи, що постанова від 25 грудня 2014 року ВП №45910900 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) прийнята у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року в справі №802/3135/14-а, якою зобов'язано комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" виконати лист-вимогу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 22.04.2014 року №02-06-28-14/2854, а саме:

- у порядку встановленому законодавством, поновити строки позовної давності по розрахунках з 48-ми контрагентами;

- провести належним чином претензійно-позовну роботу, за результатами якої поновити по бухгалтерському обліку комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" дебіторську заборгованість за виконані роботи, надані послуги та товарно-матеріальні цінності в загальній сумі 116186,51 гривень;

- стягнути з 48-ми контрагентів 116186,51 грн. заборгованості в дохід комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", 17 листопада 2014 року видано виконавчий лист, в якому відповідно зазначено боржника - комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал", стягувача - Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 18 жовтня 2015 року ( а.с. 7 ).

18 грудня 2014 року ДФІ у Вінницькій області подано до Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ заяву за вих. №02-10-28-14/8225 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №802/3135/14-а, до якої додано зазначений виконавчий лист ( а.с. 6 ).

25 грудня 2014 року заступником начальника Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ Белзою О.І., керуючись п. 8 ч.1 ст.26 Закону України "Про відкриття виконавчого провадження", винесено постанову ВП №45910900 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) (а.с. 9 ). Зазначена постанова надійшла на адресу ДФІ у Вінницькій області 03.04.2015 року, про що свідчить штамп вхідної реєстрації № 32 - 1344 на супровідному листі та запис в журналі реєстрації вхідної кореспонденції ( а.с. 8 ).

Вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірними, а постанову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дій ); безсторонньо (неупереджено ); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 257 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України « Про виконавче провадження».

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, крім іншого, зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 17 Закону встановлено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З оскаржуваної постанови вбачається, що вона прийнята відповідачем керуючись п. 8 ч. 1 зазначеної статті Закону та мотивована тим, що вимоги резолютивної частини рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, унеможливлюють виконання вказаного виконавчого документа в строки, передбачені ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", та заздалегідь роблять неможливим виконання боржником рішення суду в строк для самостійного виконання.

Такі висновки відповідача суд вважає необґрунтованими та не погоджується з ними, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, крім іншого, зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, ст. 11 Закону державному виконавцю надано право в процесі здійснення виконавчого провадження звертатися до суду, який видав виконавчий документ, зокрема, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання,

про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Окрім того, суд наголошує, що п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" може бути застосований тільки за наявності обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, які передбачені законом. В той же час, обставини, які зазначає державний виконавець в оскаржуваній постанові, не передбачені Законом, як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заступником начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Белзою О.І. при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 грудня 2014 року ВП №45910900 порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", зазначена постанова є необґрунтованою, протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій заступника начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Белзою О.І., що полягають у винесенні оскаржуваної постанови, то суд зазначає наступне.

Результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішення у формі постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) №45910900 від 25.12.2014 року. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №45910900 від 25.12.2014 року, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Статтею 162 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову в межах заявлених позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) №45910900 від 25.12.2014 року, винесеної заступником начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Белзою О.І.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) №45910900 від 25.12.2014 року, винесену заступником начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Белзою О.І.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна