Court ruling № 44143619, 08.05.2015, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/6286/14-к

Провадження № 1-кп/461/34/15

У Х В А Л А

08.05.2015 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.

при секретарі Підлужному Р.А.

з участю прокурора Фуклєв М.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України , -

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 2 (двох) місяців, покликаючись на те, що обвинувачений після закінчення строку тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, заперечили щодо продовження строку тримання під вартою, просять змінити запобіжний захід на більш м'якший-домашній арешт, враховуючи складні житлові умови сім»ї обвинуваченого, пов»язані із пожежею і знищенням квартири.

Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи вибираються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам уникнути від дізнання, досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, суд бере до уваги правову позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, та перешкоджати кримінальному провадженню, відсутність достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим, у разі зміни запобіжного заходу, у зв'язку з чим інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд не вбачає достатніх правових підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на більш м'який- домашній арешт, з огляду на тяжкість вчиненого та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, доводи захисту щодо складних житлових умов сім»ї обвинуваченого, пов»язаних із пожежею і знищенням квартири, відтак, потребою допомоги у проведенні ремонту, не приймаються судом до уваги із-за їх непереконливості; обгрунтовуючи таке клопотання, захисник пояснила, що квартира внаслідок пожежі вигоріла вщент, непридатна для проживання. Запобіжний захід у виді домашнього арешту \ ст.181 КПК України\ полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.Виконання такого обмеження , з огляду на обставини справи,буде унеможливлено,т.я. через пожежу і непридатність квартири для проживання в ній мешканців.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 334 КПК України, суд ,-

у х в а л и в:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, з утриманням у ЛСІ ДДУ ПВП у Львівській області строком на 60 днів, до 06.07.2015 року включно.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.Р.Волоско.