№ 44096955, 12.05.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 917/1536/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава,

на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015

у справі № 917/1536/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЛГАТ ФТК" (далі - Товариство), м. Київ,

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення), м. Полтава,

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Шаповалов Д.В. предст. (дов. від 12.02.2015)

Відділення - Зорівчак Н.В. предст. (дов. від 07.05.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.05.2014 № 02/146-рш у справі № 02-13-50/58-2014 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського Полтавської області від 14.10.2014 у справі № 917/1536/14 (суддя Погрібна С.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 (судді Медуниця О.Є. - головуючий, Бондаренко В.П., Россолов В.В.) позовні вимоги задоволено.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема на приписи статей 41, 48, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210), положення Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2009 № 270 (далі -Правила № 270), мотивовано прийняттям Рішення АМК з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

· визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210 у вигляді неподання інформації територіальному відділенню на вимогу від 25.02.2014 року № 02/1390 у встановлені у вимозі головою територіального відділення строк;

· за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн.

- Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

· у зв'язку з розглядом справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Техно" та Товариства у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, Відділенням направлено Товариству вимогу від 25.02.2014 року № 02/1390 про надання інформації та копій документів. Вимогу направлено рекомендованим листом на поштову адресу Товариства: 03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-г. Строк надання інформації - 10 днів з дня отримання вимоги;

· згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення рекомендований лист вручено гр. Заболотному 03.03.2014, що також підтверджується листом Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 15.04.2014 № 190;

· у встановлений вимогою від 25.02.2014 року № 02/1390 строк інформація на вимогу Відділення не надійшла, що стало підставою для прийняття оскаржуваного Рішення АМК.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений повноваженнями вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках.

Згідно з статтею 22 названого Закону вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковим для виконання у визначені ним строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За приписами частини першої статті 221 цього ж Закону суб'єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Пункт 13 статті 50 Закону № 2210 визначає як порушення законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.

За приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

У відповідності до підпункту 13.2 пункту 13 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Як встановлено судами попередніх інстанцій: гр. Заболотний Вадим Миколайович, яким одержано рекомендований лист з вимогою Відділення від 25.02.2014 року № 02/1390, працює на підприємстві "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" на посаді керівника відділу експлуатації з 26.09.2003; гр. Заболотний В.М. не був уповноважений на одержання кореспонденції від імені Товариства та одержав даний рекомендований лист помилково; за місцезнаходженням Товариства, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1), вимога про надання інформації Відділенням не направлялася.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що згідно з договором про надання послуг з доставки пошти від 17.02.2014 № 10657/7, який укладений Товариством з Південним поштамтом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", уповноваженими особами вчиняти підпис щодо одержання поштових відправлень від імені Товариства є: гр. Сердюк О.М., Сердюк Е.М., Приходько О.В., Барвинок А.П.; вказані особи вимогу Відділення від 25.02.2014 року № 02/1390 не отримували.

З урахуванням викладеного місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права та з наведенням відповідного мотивування, встановивши відсутність вини Товариства у неподанні інформації на вимогу Відділення від 25.02.2014 року № 02/1390, яка не була вручена позивачу, - дійшли обґрунтованого висновку щодо неповного з'ясування Відділенням обставин, які мають значення для справи, а тому за наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав правомірно задовольнили позов та визнали недійсним рішення АМК.

Доводи Відділення не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 зі справи № 917/1536/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій